Півсотні волинських міліціонерів виїхали у зону АТО, аби змінити на бойових постах своїх колег, які вже понад місяць несуть службу із охорони громадського порядку, а також забезпечують дотримання правопорядку та законності на території східних областей, - повідомляє прес-служба волинської міліції.

Зведений загін сформований із числа діючих працівників ОВС Волині, які добровільно зголосилися виконувати поставленні завдання на сході країни. До загону увійшли працівники апарату обласного управління,міськрайвідділів області та спеціальних підрозділів. Керівництво УМВСУкраїни у Волинській області пишається цими мужніми чоловіками і вдячне їхнім рідним та близьким за підтримку й розуміння.

До міліціонерів зведеного загону із підтримкою й побажаннями звернувся заступник начальника Управління полковник міліції Олександр Поліщук.

–  Бажаю, щоб ви з честю та достоїнством виконали свій службовий та громадянський обов’язок і всі повернулися живими, здоровими. Тож нехай Господь допоможе вам у цьому, –  сказав він.

Очолив гідну зміну волинських правоохоронців начальник міліції громадської безпеки Управління Анатолій Шумик. Він супроводжуватиме бійців до місця призначення і там безпосередньо протягом визначеного терміну буде координувати роботу зведеного загону.

– Їдемо в зону бойових дій забезпечувати охорону громадського порядку, не допускати мародерства, захищати інтереси нашої держави. Хлопці наші загартовані і повністю підготовлені для участі у бойових діях. Вони цілком забезпечені як екіпіровкою, так і усіма іншими спецзасобами та речами першої необхідності, – повідомив Анатолій Шумік. – Хлопці настроєні патріотично і будуть виконувати будь-які завдання, - додав він.

У своїх прогнозах він переконаний – перемога буде за нами!

Настоятель Свято-Георгіївського храму протоієрей Олександр Мазуракблагословив відважних міліціонерів у далеку дорогу.

- Їдьте з Богом. Нехай Господь буде з вами, з кожним, хто скаже до нього слово. А ми молимося і просимо благословення на вашу службу, щоби вона пройшла для вас легко.

Щирими словами та найкращими побажаннями повернутися додому живими проводжали правоохоронців їхні друзі, близькі – усі ті найрідніші люди, які схвалили їхнє тверде рішення їхати на Схід.

Матері в момент розлуки не стримували сліз. Відпускаючи синів, вони підсумували: «Коли, якщо не зараз. І тоді хто, як не вони, повинні захистити нашу державу.»