Сьогодні вирішальний день для 51-ї бригади. Ідеться не лише про зміну комбрига, а про подальше її існування. Адже втрати величезні. А війна, чи то пак АТО, триває. А охочих воювати дедалі меншає. Пише Нововолинськ діловий.

Із самого ранку у Володимирі-Волинському біля військової частини №2331 велелюдно й гамірно. Тут зібралися мобілізовані з усієї області, що простояли на лінії вогню кілька місяців.

Вони приїхали на Волинь — хто у відпустку згідно з рапортом, а хто й самовільно. Здебільшого це бійці, які прорвалися з оточення, вирвалися з пекла і, втративши командира та друзів, сяк-так дісталися додому.

Дехто — на милицях, із забинтованими ногами чи руками. Майже всі — у формі. Всі як один дуже засмаглі — до чорноти.

А ще територію військової частини заполонили жінки. Матері, сестри, дружини мобілізованих. Вони налаштовані дуже рішуче: "Ротація! Демобілізація! Стоп війні! Не відпустимо більше наших хлопців на забій!"

 


Усіх мобілізованих, які покинули зону АТО, зібрали сьогодні у військовій частині на 11.00. Однак кілька годин поспіль тут стоїть суцільний рейвах. То стихійний мітинг виникає, то дорогу блокують, то кричать на офіцерів, тицяючи їм у вічі свої військові квитки...

На 15.00 чекають приїзду новопризначеного командира 51-ї бригади Володимира Яцківа. Комбриг Пивоваренко, кажуть бійці, зник. Принаймні він уже ними не керує...

У військову частину прибули голова районної адміністрації Савчук і володимир-волинський голова Саганюк. Намагаються уникати запальних дискусій, бо солдати і їхні родини після цієї АТО, що переросла у війну, вже на межі нервового зриву.