До Дніпропетровська привезли 15 звільнених з полону українських військових. Про це йдеться в сюжеті ТСН.«

Шестеро представляють 40-й батальйон територіальної оборони, семеро – 51-шу бригаду, по одному з 93-ю та спецпідрозділ "Свитязь".

Зустрічали бійців сльозами радості.

"Ми не знали, де він, що він. Лише відчували, що він живий. Надія була", - кажуть рідні Михайла Шматченка, про долю якого не було відомостей протягом десяти днів.

Стомлені та виснажені, вони провели у неволі більше тижня. Двоє з них – поранені.

"Не подавали вигляду, що переживаємо. Трималися купи. Зараз у мене просто ейфорія. Я не вірю, що приїхав сюди, в цивілізацію", - каже звільнений із полону Артем Олімпіюк. 

Про їхнє повернення додому домовився Центр звільнення полонених, створений у Дніпропетровську. Це не був обмін – бранців відпустили просто так. Єдина умова бойовиків – ці полонені не мають повертатися на Донеччину.

"Це звільнення не було в рамках мінських домовленостей. Це ті домовленості, які ми вже напрацювали з донецькою стороною", - розповів керівник Центру звільнення полонених Володимир Рубан.

Група виїздила за трьома полоненими, але вже на місці вдалося вмовити бойовиків звільнити більше людей.

"Нам дійсно було дуже важко вести перемовини. Тому що в цей час почався обстріл Донецька", - розповіла співачка Руслана.

Звільнених бранців доправили до військового шпиталю на обстеження. Під оплески.

Медики кажуть, що всі колишні полонені потребують передусім психологічної підтримки. Військові натомість зізнаються: більше переживають не за себе – за побратимів, чия доля невідома. 

"Лякає не те, що свистіли кулі, вибухали снаряди, смерть друзів була поряд. Лякає те, що я не знаю, що з моїм підрозділом. Ось так розкидало. Я не знаю, що з хлопцями. Ось це найбільше хвилює", - зізнався звільнений із полону Михайло Маляревський.

За даними Центру звільнення полонених, у Донецьку ще залишаються в заручниках понад 600 українських бійців.