Подружжя Миколи Івановича та Ольги Павлівни Чернюків із Маневичів, на перший погляд, нічим не відрізняється від інших пар.  Проте, саме їх сини Вадим та Сергій, як тільки над Україною нависла смертельна небезпека, залишили отчий дім та пішли боронити рідну землю. Про це пише газета Волинь-нова.

-Вадим і Сергій були мобілізовані до української армії 11 квітня цього року, — розповідає мама солдатів Ольга Павлівна. — Щойно о 6–й вечора прийшли з роботи, як їм вручили повістки у військкомат, і вже зранку вони відбули. Служать разом на Донеччині. Але не розповідають нічого конкретного, бо, напевно, не можна. У них завжди все добре. Жодного разу не чула від них, що їм чогось не вистачає. Стараються телефонувати кожного дня. Здебільшого спілкуємося вранці, але, якщо в них все спокійно, можуть зателефонувати і обідньої пори та ввечері. Постійно запитують, що нового в Маневичах, що показують по телевізору. А той телевізор як подивишся — серце кров’ю обливається. Немає такого дня, щоб не плакала. Легше стає, лише коли чую їхнє: «Мамо, в нас усе добре».
Розповідаючи про своїх синів, Ольга Павлівна зауважила, що менший Сергій за вдачею більш жвавий, проте Вадим розсудливіший. Обидва хлопці хазяйські і все вміють робити. І в хаті наведуть порядок, усе повимивають, можуть і їсти наварити. Яка робота є — все роблять. Мати впевнена, що і в армії з усіма завданнями справляються. Сама Ольга Павлівна працює кухарем у кафе «Фортуна», її чоловік — водієм у ТзОВ «Агрофрукт ЛТД». Разом із батьком працювали й хлопці: Вадим — водієм вантажівки, Сергій — на карі. Нині ж освоїли військові спеціальності.
Коли матері, дружини та рідні маневицьких мобілізованих, вимагаючи ротації та їхнього повернення додому, виходили й перекривали київську трасу, мати двох солдатів не підтримала протестувальників, тому що сини заборонили їй це робити.
Надіялася Ольга Павлівна лишень, що може все-таки когось із хлопців повернуть додому, адже нещодавно вийшов наказ Міноборони, який дозволяє не служити одночасно двом рідним братам.
— Вадим сказав: хай додому їде Сергій, бо він менший, а Сергій — хай спершу їде Вадим, а я залишусь, — говорить моя співрозмовниця. — Чесно кажучи, я рада за такі слова. Виходить, що ми з чоловіком правильно синів виховували, раз вони переймаються долею один одного.
Велику шану та доземний уклін висловила вдячна матір голові Маневицької райдержадміністрації Людмилі Кирді та голові районної ради Людмилі Веремчук, які не раз навідували в гарячих точках маневицьких солдатів. Разом із ними Ольга Павлівна передавала своїм дітям те, чого їм найбільше хочеться, — домашні солодощі.
— Коли посадовці останнього разу вирушили в зону АТО, я зателефонувала хлопцям й запропонувала попросити у командирів відпустки, щоб разом із керівниками району приїхати додому, — каже мати солдатів. — То сини навіть розсердилися, сказали, що «є хлопці, яким більш потрібніше піти у відпустку, а ми ще встигнемо, ще дійде і до нас черга».
Але нещодавно радість таки завітала до Чернюків. Після тривалої розлуки батьки обняли своїх змужнілих синів, які зараз гостюють у рідному домі.