Вчора Верховна Рада ухвалила закон про так звану люстрацію. Сам термін «люстрація» – це обряд очищення малолітніх дітей в Давній Греції і в Римі з допомогою жертвопринесення. І ключове слово в цьому контексті – жертвопринесення, а не очищення.

Проведення люстрації справедливо вимагала громадськість в ході акцій протесту взимку 2013-2014 років. Адже справедливо, що багатьох людей необхідно усунути від влади за конкретні приклади корупції, хабарництва, зловживань. Однак я категорично не сприймаю «печерного» підходу щодо цього закону. Адже в ньому замість європейських підходів я бачу лише способи усунути з дороги опонентів, а це вже практика тоталітарних режимів. До подібних «люстрацій» вдавалися Сталін і Піночет, Сомоса і Пол-Пот. В якомусь сенсі – це соціальний геноцид за записом в трудовій книжці, що абсолютно не прийнятно в демократичному суспільстві.

Після Помаранчевої революції 2004 року, за наказом тодішнього президента Віктора Ющенка, з органів державної влади було примусово звільнено 25 тисяч працівників, що «зганьбили» себе якісною і наполегливою працею на користь Української держави. Внаслідок цього машина державного управління просто зупинилися, а країна занурилася в глибоку управлінську кризу, що мала незворотній характер. Сьогодні вже хочуть звільнити один мільйон осіб. Чому нас нічого не вчить історія?

Хто і як буде проводити люстрацію? За якими критеріями і принципами? Чому під люстрацію не потрапляють, наприклад, такі люди, як президент Петро Порошенко, що працював міністром у кабінеті міністрів за Януковича, Юрій Луценко, який очолював МВС в уряді Януковича зразка 2006-2007 років, Арсеній Яценюк, - міністр в уряді колишнього президента, Юлія Тимошенко, котра прагнула створити з Віктором Януковичем «широку коаліцію», більша половина депутатського корпусу, яка так чи інакше, причетна до колишнього президента?

Я свідомий того, що країна потребує оновлення. Але його не можна починати з репресій та утисків. Суспільство побудоване на фундаменті дискримінації та залякування не дасть позитивного результату.

В той час як у громадянському суспільстві ведуться дискусії на тему примирення і лояльності, об’єднання країни, - політики вдаються до дій, що ведуть до протилежного: ворожнечі, переслідування, тиску…

Треба навчитися робити уроки з минулого. І з свого, і з світового. Хочу нагадати, що лідери французької революції 1789 року, які пропагували терор і репресії проти власних недругів, невдовзі також опинилися на ешафоті, на Гревській площі Парижу….