Сергій Мартиняк, якого до 2012 року знали більше як олігарха та голову Агропромислової групи «Пан Курчак», був обраний депутатом Верховної Ради по ОВО №19 з центром у місті Горохові. Тож, потрапивши у стіни головного законодавчого органу країни, він одразу, як і обіцяв своїм виборцям, взявся відстоювати їхні інтереси. Відтак, спробуймо проаналізувати усю законодавчу «творчість» народного депутата та підбити підсумки його діяльності у Верховній Раді за ці 2 роки. Зокрема, це буде цікаво тим же виборцям, які віддали за нього свої голоси і можуть зробити це вдруге. Адже Сергій Мартиняк виявив бажання знову балотуватись по своєму мажоритарному округу на позачергових виборах до парламенту, які відбудуться вже за півтора місяці.

За даними офіційного сайту Верховної Ради України Сергій Мартиняк був присутній на 174 засіданнях парламенту, що офіційно підтвердив своїм підписом під час письмової реєстрації. Разом з тим, народний депутат 6 разів не мав змогу відвідати сесії через хвороби. Попри це 8 разів пропустив парламентські засідання без поважних причин. Таким чином, електронна система зареєструвала його картку всього 146 разів і це при тому, що інколи за день депутатів можуть реєструвати двічі. В результаті нескладних математичних підрахунків ми виявили, що Сергій Мартиняк не працював близько 40 днів. Не виключено, що обранець приходив до Верховної Ради перед засіданням, як годиться проходив письмову реєстрацію в секретаріаті і… оминав сесійну залу. Звісно, у кожного таке буває, йшов спіткнувся – забув за чим ішов, або заговорився з кимось і забув що робив… Однак цікаво що сказав би директор якогось заводу чи підприємства, якби його підлеглий отак «забувався» прийти на роботу. Швидше за все, середньостатистичного роботягу давно звільнили б з роботи, у крайньому ж разі – добряче б оштрафували. Попри це, Сергій Мартиняк «прогуляв» аж 28 робочих днів. Так-так прогуляв, або ж вірніше сказати пробайдикував. Оскільки зареєструватись депутат встигав, а взяти участь у голосуваннях – чомусь ні.

Що ж до тих днів, коли Сергій Мартиняк все ж таки відвідував Верховну Раду, то варто зауважити, що майже не сидів склавши руки, ну майже… Одразу після формування парламенту його було обрано головою підкомітету з питань банківської діяльності Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності. До того ж Сергій Мартиняк є членом чотирьох груп з міжпарламентських зв’язків з: Республікою Польща, Арабською Республікою Єгипет, Республікою Іран та Республікою Білорусь. Що ж до так званої «творчої» діяльності депутата на законодавчій ниві, то за 2 роки роботи Сергій Мартиняк подав до Верховної Ради аж 40 законопроектів. ФОТО з сайту ВР. 

І ось саме тут варто згадати передвиборчі обіцянки депутата, які він роздавав своїм виборцям у 2012 році. Зокрема, під час своєї передвиборчої кампанії Сергій Мартиняк декларував, що має нову довгострокову стратегію комплексного розвитку, яка базувалась на 7 важливих складових. Наразі, ж балотуючись до парламенту їх кількість зросла до 10 і тепер PR-технологи кандидата назвали «Десятьма обіцянками Сергія Мартиняка». Тож проведемо паралелі між тим, що обіцяв обранець будучи кандидатом, та що конкретно він зробив або ж не зробив за 2 роки «плідної» роботи у Верховній Раді.

Першим пунктом у програмі кандидата є ефективне управління у територіальній громаді, однак на тому, що часом депутат заїжджав у віддалені села свого округу, справа закінчувалась. Таким чином обранець намагався показати що чує своїх виборців і знає про їх проблеми. Зазвичай під час таких візитів Сергій Мартиняк також влагоджував і власні бізнесові питання, адже як відомо його група «Пан Курчак» тримає в оренді тисячі гектарів людських паїв і постійно шукає все нові і нові можливості для розширення власного виробництва. Тож здебільшого селяни бачили як може «ефективно управляти» їхньою землею агропромислова група депутата.

Що ж до обіцяного створення нових робочих місць і подолання безробіття, то нові місця у себе відкривала хіба що його агропромислова група «Пан Курчак». Разом з тим, жодного законопроекту, який би гарантував відкриття нових робочих місць за 2 роки депутат до Верховної Ради не подав, в той же час на його підприємствах робітники працюють понаднормово.

Сяке-таке відношення до питання збереження робочих місць мали проекти законів про встановлення мораторію на закриття загальноосвітніх навчальних закладів (що могло б гарантувати педагогам постійну роботу) та щодо фінансування громадських робіт із залученням зареєстрованих безробітних. Також частково у своїх законопроектах Сергій Мартиняк згадав про селян, яким цікаве питання користування надрами та закупівель сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку, оскільки єдиний стабільний прибуток а селі – результати тяжкої роботи в полі. Те ж саме стосується обіцянки про «гарантоване працевлаштування молоді після закінчення навчального закладу». Вочевидь, ніхто й не мав наміру добиватись у Верховній Раді прийняття якогось законопроекту, який би дав надію молодим фахівцям працювати за фахом на потрібній посаді, а не тинятись від фірми до фірми у пошуках хоч якогось підробітку.

А от про свою передвиборчу обіцянку стосовно сучасного медичного обслуговування та підтримки малозабезпечених верств населення Сергій Мартиняк згадав лише зараз. Зокрема, депутат пропонував своїм колегам прийняти кілька законопроектів, що стосуються відшкодування коштів на лікування поранених учасників АТО за кордоном а також проект, який стосуються оподаткування благодійної допомоги постраждалим під час спецоперацій на Сході країни. Також обранець піднімав питання щодо страхового стажу для призначення мінімальної пенсії і стосовно звільнення від сплати акцизного податку з транспортних засобів, безоплатно переданих закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним чи багатодітним сім'ям. Додатково, плідно працюючи над своєю обіцянкою, Сергій Мартиняк просував законопроект щодо пільгової торгівлі лікарськими засобами у сільській місцевості.

А от останні дві обіцянки кандидат, певно, переконуватиме, що виконав. Нагадаємо, що Сергій Мартиняк обіцяв виборцям, що у Верховній Раді буде працювати над впровадженням інтегрованої системи утилізації промислових відходів та побутового сміття заради захисту довкілля а також робитиме усе задля досягнення комфортного та престижного життя сільських територіальних громад. Звісно-звісно, з відходами нардеп впорався – перед виборами порозставляв по селах сміттєві контейнери з символікою «Пан Курчак», а після виборів… позабирав. Мовляв, проект «Чисте село» в окремих населених пунктах... просто не прижився. Та вже цими днями в інтернеті знову з’явилась інформація про те, що його благодійний фонд Мартиняка «Європейський вектор» привіз у село Крухиничі Локачинського району нові євроконтейнери для збору сміття. Вочевидь, і ці в рамках передвиборчої кампанії кандидата Сергія Мартиняка привезли сюди не на довго, тож після виборів смітники швидше за все «не приживуться» і вчергове зникнуть з села. Повертаючись до того ж таки «екологічного» питання, то нардеп вніс до парламенту єдиний законопроект на цю тему - щодо посилення відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища. В той же час мешканці Нововолинська та прилеглих районів минулоріч сварились з підприємством Сергія Мартиняка, нарікаючи на те, що вантажівки Агропромислової групи «Пан Курчак» загидили міжнародну трасу. Тож обіцяного «комфортного» життя його виборці не побачили й досі.

Також досить цікавими були законопроекти, подані нардепом Мартиняком, які стосуються сприяння індивідуальному житловому будівництву на селі та безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки. Попри це, сприяв депутат лише розбудові потужностей Агропромислової групи «Пан Курчак», яка, подейкують, розбудувала в останні роки кілька масштабних комплексів.

Варто також нагадати і скандал пов’язаний з будівництвом офісно-житлового центру в історичній частині міста Луцька. Саме на вулиці Драгоманова,13 кілька років тому просто на археологічних інностях розпочалось зведення масштабної споруди, яка просто знищила б історичні нашарування. Справа про «ласий шматок» поблизу Замку Любарта мала причетність до Сергія Мартиняка. Зокрема, саме його матір-пенсіонерка Марія Поцілуй виявилась за документами власницею будівництва. Літня пані, яка мешкає не в Луцьку і сама не знала що взяла в оренду такий шмат землі в ысторичный частины обласного центру і що на ній «Луцькмістобуд» зводить офісний центр. Для багатьох було очевидним, що до цієї скандальної справи доклав руку її син, - Сергій Мартиняк. Наразі ж будівництво заборонили.

Що ж до його законотворчості, то найбільше Сергія Мартиняка непокоїли теми, які стосуються орендної плати за землю, податків, експортних мит на живу худобу та оподаткування податком на прибуток – себто ті питання, від яких найбільше залежить робота його Агропромислової групи «Пан Курчак». Звісно, ніхто тут не говорить що Сергій Мартиняк лобіює у Верховній Раді тільки власні бізнесові інтереси. Проте між його комерційною та депутатською діяльністю очевидні паралелі. Адже хто-хто, а Сергій Мартиняк знає у яку копієчку «влітає» завезти м’ясну сировину з-за кордону та скільки має становити орендна плата за землю. Щодо останнього, то багатьом відомо, що його підприємство орендує у селян земельні паї, на яких вирощує сільськогосподарські культури. І саме питання орендної плати за землю стало «яблуком розбрату» між депутатом і його виборцями з Турійщини. 

А вся причина звісно в ціні - селянам перестало подобатись, що бізнесмен з мільйонними прибутками платить їм за рік користування мізерні 900 гривень. Аби влагодити конфлікт, який міг перерости в скандал державного значення, спритні помічники-менеджери Сергія Мартиняка пообіцяли заплатити зерном і лиш потім дати більше, аби селяни не повтікали до конкурентів. Ба навіть прилякували селян. 

Та віз по нині й там. Агропромислова група за копійки продовжує виснажувати сільські чорноземи, а орендарі мовчки чекають коли «пан» заплатить або ж поверне голі паї.

Повертаючись до законотворчої діяльності Сергія Мартиняка, варто не оминути увагою ще кілька законодавчих актів. Зокрема, депутат подавав до Верховної Ради два законопроекти, які стосуються гарантій здійснення та дострокового припинення повноважень народного депутата України. Окрім цього обранця не менше цікавило питання відкритості інформації про доходи високопосадовців. Ба більше, він заявив, що депутатів від Партії регіонів і Компартії потрібно позбавити депутатського мандату і скасувати виплати, які вони отримують з держбюджету… і це про тих, з ким два роки голосував пліч-о-пліч.

У підсумку – лише 2 з усіх 40 поданих депутатом законопроектів стали чинними актами. Зокрема, це проекти про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки) та щодо упередження (мінімізації) негативного впливу на стабільність банківської системи.
Окрім цього, Сергій Мартиняк також подав 3 поправки до законопроектів своїх колег-депутатів. З них, під час голосування за проект "Про особливості діяльності санаційного банку", лише одна була врахована.

Що ж до депутатських запитів, то Сергій Мартиняк під час сесійних засідань був не надто активним. Загалом за 2 роки він оголосив аж 10 депутатських запитів. Та й то лише одне безпосередньо стосувалось Волині (нагадаємо, що Сергій Мартиняк потрапив до Верховної Ради як мажоритарник з Волині, тож і мав би в першу чергу представляти в парламенті інтереси своїх виборців). Зокрема, депутат звертався до Кабміну і Міністерства аграрної політики та продовольства України з питанням поновлення стабільної роботи Волинських державних підприємств: "Ковельський державний завод кормових видатків «Ветсанзавод», «Луцький спиртогорілчаний комбінат», та Волинської філії Українського Інституту експертизи сортів рослин.

Решта – стосувались питань перевищення службових повноважень житомирськими правоохоронцями, неправомірного тиску силових структур на ТзОВ «Церсаніт Інвест» в Житомирській області або ж рейдерського захоплення земель та незаконної забудови міста Вишгорода… Де Вишгород, а де Горохів. скажете ви. Та де там небайдужий депутат буде дивитись на подібне неподобство. Звісно, Сергій Мартиняк піднімав у своїх запитах найбільш актуальні проблеми… для нього?

Варто також зауважити, що за час своєї діяльності у Верховній Раді депутат здійснив аж 10 виступів з робочого місця. Проте до трибуни він так і не дійшов. Принаймні, про це свідчать результати електронної системи, яка фіксує діяльність кожного депутата у Верховній Раді.

Що ж до участі Сергія Мартиняка у голосуваннях, то, як виявилось, здебільшого він трудився… впевнено натискаючи кнопки. І, як свідчать результати його голосувань доволі часто, його «позапартійне» рішення було в унісон з рішенням біло-блакитної більшості. Саме тоді коли опозиція казала «НІ» Чорноморському флоту Росії в Криму і пропонувала раді прийняти Закон про денонсацію Угоди між Україною та Російською Федерацією, Сергій Мартиняк вирішив утриматись під час голосування, таким чином приховавши свою істинну позицію в цьому питанні. На диво, більшість регіоналів взагалі відмовились голосувати. Тож рішення було не прийнято. А можливо, якби цей законопроект було прийнято ще тоді, то Росія, вивівши свій флот і війська, не анексувала б Крим так оперативно.

На диво, саме тоді, коли у парламенті піднімались досить важливі питання, такі як відставка Уряду у 2013 році, Сергій Мартиняк був відсутній. Також він не голосував за проект Закону про звільнення Тимошенко Юлії Володимирівни від подальшого відбування покарання (№3596). Зокрема, законопроект провалили регіонали та інші представники більшості, які за словами Арсенія Яценюка виконували пряму вказівку тодішнього Президента України Віктора Януковича.

Стосовно ж відношення Сергія Мартиняка до екс-глави держави, то фактично він виступив проти Януковича лише після лютневих подій у Києві, коли на очах у всієї країни і світу за наказом бандита розстрілювали сотні людей. Не менш прикро було і в той момент, коли наприкінці січня Сергій Мартиняк разом з волинськими нардепами Степаном Івахівим та Ігорем Єремеєвим не голосували за законопроект про амністію учасників Євромайдану. Не менш прикрою стала позиція обранця у питанні голосування за скандальні закони 16 січня. Зокрема, Сергій Мартиняк впевнено підтримав питання прийняття кабального Держбюджету на 2014 рік без розгляду. Та найбільший шок у його виборців викликало те, що обранець підтримав скандальні диктаторські законопроекти Януковича, які приймались заразом в один день немов пляшки на пункті прийому склотари. Спочатку він проголосував ЗА. Та вже за декілька днів Сергій Мартиняк повідомив що подав заяву до секретаріату з проханням про відміну його результатів голосування за ці акти.

Вибачився... і забув, що кнопку ЗА натискав він свідомо в унісон з біло-блакитною більшістю, яка впевнено тягнула усі законопроекти, на які вказав «цар всія України».
Варто також зауважити, що обранець не надто хотів долучатись до розгляду питання про включення до порядку денного сесії проектів законів про проведення люстрації в Україні (№4570, №4570-1, №4570-2, №4570-3). Вочевидь, це питання його зовсім не цікавило.

Також Сергій Мартиняк не брав участі у липневому голосуванні за проект рішення, яким передбачалося внесення змін у закон про вибори народних депутатів та призначення позачергових виборів.

Досить дивно Сергій Мартиняк повівся під час голосування за проект Закону про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів (№0936). Минулоріч депутат підтримав провладну більшість і проголосував ЗА прийняття такого законопроекту, що потягнуло за собою значний ріст цін на автомобільному ринку. Та вже через рік, після того як влада помінялась і почала скасовувати кабальні законопроекти Януковича - синхронно змінилась у цьому питанні і позиція Сергія Мартиняка. Тож за рік часу депутат змінив своє ставлення і проголосував за скасування цього законопроекту.

Тож на цих прикладах якнайкраще видно, що у принципових питаннях Сергій Мартиняк голосував здебільшого в унісон з провладною більшістю, водночас називаючи себе позафракційним. Тож коли влада змінилась – депутат всього лишень передів кашкет навиворіт і вдав, що займається законотворчістю. Звісно, Сергій Мартиняк багато працював у Верховній Раді та у своєму окрузі, однак його команда вправно намагалась донести до виборців через мас-медіа інформацію, вигідну лише самому депутату. Про багато яких питань, вказаних у цьому матеріалі, Сергій Мартиняк волів би замовчати, та все ж таки електорат має право бачити і зворотній бік медалі. Тож виборці ще мають час подумати над тим кого вони обрали до Верховної Ради на минулих виборах, проаналізувати продуктивність його роботи та зробити свій вибір. І тут головне – щоб люди були впевнені у своєму виборі.