Волонтер Наталія Соколова провідала у Києві пораненого у зоні АТО 22-річного ковельчанина Миколу Буліка, який розповів їй про те, як вижив у «Іловайському котлі». Про це Наталія написала на своїй сторінці у Facebook.

"БУЛІК МИКОЛА... 22 роки.., молодший сержант, командир танку... Моя 51 ОМБР! КОВЕЛЬ!
ЙОМУ НІЧОГО НЕ ТРЕБА!! просто почитайте його неймовірну історію..

ІЛОВАЙСЬКИЙ КОТЕЛ..
29 серпня.. Потрапили в засідку під обстріл.. Разом з ним товариші Дмитрук (вже Луцький Шпиталь ), Вишиваний (вже Львівський Шпиталь )..
Поранили Миколу, втратив свідомість.. Отямився- один- чорне поле, на горизонті село..
Подивився на ноги: ліва висить- відкритий перелом, права ... Розірвана в ній осколок стирчить, десь 10 на 4 см..!! САМ витягнув осколок руками... Без ІПП, без бінтів і ліків... Заліпив рани штанами і поповз до села, до людей !
Повз на руках, повз 2 доби без їжі і води ... Важке поранення..
В 100 м до села побачив тягач і людей.. Люди не підійшли, прислали російських солдатів.
5 російських солдатів з 61 бригади підійшли до нашого Миколи, дали бінта і , слава Господу, не взяли з собою,- безнадійний!!!((
А він тим бінтом обмотав руку і виліз на сопку, ОСТАННІЙ ШАНС, щоб свої побачили...
І ПОБАЧИЛИ!! Червоний Хрест 31 серпня збирав по полям поранених, назбирали біля 30 бійців.. І наш Микола!!! Вивезли на швидких в польовий Шпиталь , звідти вертушками на Дніпро.. Перші операції .. Лише там від ран відідрали штани на третю добу..
1 вересня- борт на Киів, операції , пересадка шкіри, склали ноги...тиждень перев'язок під наркозом.. Ще мін 2 тижні в шпиталі.. Потім складна реабілітація...
Зараз поруч дружина Наталочка, біля його ніг..
МРІЯ- ПОЦІЛУВАТИ СИНА ВЛАДІКА (1,7 міс), якого не бачив 4 місяця...
ТЕ, що Микола живий- диво!!
Я не коментую.. Я констатую..
Просто історія.. Простого волинського бійця", - йдеться у повідомленні.