Свого часу Віталій Кварцяний і Мирон Маркевич разом працювали в луцькій команді, яка тоді називалася «Торпедо». Напередодні чергового поєдинку їхніх нинішніх клубів кореспондент «СЕ» запропонував тренерам взяти участь в заочному діалозі, відповівши на рівну кількість однакових питань. Про це повідомляє клубна прес-служба лучан.
- Чи пригадуєте Ваш перший спільний матч, проведений пліч-о-пліч в тренерському штабі луцького «Торпедо»?
Кварцяний: Це було в сезоні-1985, в стартовому матчі зі СКА в Одесі. Тоді «Торпедо» зіграло внічию - 2:2. Два м'ячі нам забив молодий Стрижаков, а в нашій команді «дублем» відзначився привезений Маркевичем в Луцьк нападник Козак. У тренерському ж штабі «Торпедо» я з'явився в грудні 1984-го, перейшовши з іншого луцького колективу - «Прибору».
Маркевич: Точної відповіді дати не зможу - це було так давно ... «Торпедо» я прийняв в 1984-му, а в кінці року запросив в штаб Кварцяного. До цього Віталій Володимирович працював граючим старшим тренером в місцевому «Приладі», який на той час був одним з кращих колективів фізкультури України. В ту пору він був молодим, кучерявим (посміхається).
Радий, що я тоді зробив правильний вибір. У тренерській ролі Кварцяний себе виправдовує до сьогоднішнього дня, успішно керуючи «Волинню». І в тому, що область має представника в прем'єр-лізі, багато в чому його заслуга.
- На який рік припадає ваше перше суперництво по різні сторони барикад?
Кварцяний: Чесно кажучи, відразу й не згадаю. Здається, це сталося в 1988-му, коли Маркевич працював в Хмельницькому. У першому колі моє «Торпедо» програло «Поділлю» на виїзді 0:4, а в Луцьку була нічия 0:0. Пам'ятаю, в тому матчі ми робили все, щоб взяти реванш, але не вдалося - наш гравець Дикий не реалізував пенальті в ворота голкіпера Чебана.
В «Поділля» тоді була сильна команда - в ній грали Юрчишин, Леськів, Аргудяев, Муравський, той же Чебан, Снігур. Виграти у хмельничан тоді було дуже важко.
Маркевич: (Не замислюючись). Це було через кілька років в бутність головним тренером «Поділля», куди я перейшов з «Торпедо». У домашньому матчі моя команда виграла, а в Луцьку, якщо не помиляюся, була нічия. Пам'ятаю, що на поєдинок у Хмельницькому зібрався повний стадіон, навіть існувала проблема з квитками. Хороша була гра, адже в ту пору в «Поділля» підібрався класний колектив.
- Ваші погляди на футбол збігаються?
Кварцяний: Вони часто збігалися. Коли ми працювали разом, у нас ніколи не було розбіжностей. Іноді Маркевич надавав мені можливість проводити тренування самостійно - з тим, щоб я був завжди готовим до роботи. За справу брався охоче - хотів, щоб головний тренер залишився задоволений!
Мирон Богданович рідко робив якісь зауваження, так як я добре відчував, чого він хоче. Якщо Маркевич, можливо, і був чимось незадоволений, то цього ніколи не показував. Він завжди давав позитивну оцінку, що мене надихало.
Маркевич: Багато в чому - так. Футбол єдиний, але до нього можна підходити з різних позицій. У Віталія Володимировича напевно є своє бачення, у мене - своє. Найгірше, коли когось копіюєш.
- Які відмінні особливості в стилі гри команди вашого колишнього соратника, а тепер опонента, ви помітили?
Кварцяний: Маркевич завжди любив мати справу з футболістами, що грають в пас і вміло працюють з м'ячем. Йому імпонували гравці, що діяли нестандартно. У Луцьку у нас був хороший колектив, Мирон Богданович привіз групу класних виконавців - згаданих мною Юрчишина, Леськіва, а також Федюкова, Лужного.
У «Торпедо» було багато футболістів, які постійно прогресували і були на виду у вищої ліги. Сторчака і того ж Федюкова на початку 1985-го забрали в «Дніпро», а згодом в команди рангом вище йшли й інші гравці - Мозолюк, Крищишин, Бенько, Федецький ...
Маркевич: Кварцяний сповідує силовий футбол. Я помітив, що він любить гравців рослих, високих. У нього завжди підбиралися атлетичні команди, грати з якими було важко. Особливо в Луцьку.
- Які якості вам найбільше імпонують у вашому колезі?
Кварцяний: - Він сильний педагог. Маркевич уміє по-чоловічому витримати паузу, щоб прийняти серйозне рішення. Ніколи не говорить зайвого, іноді доводиться здогадуватися, що ж він думає. В процесі роботи Мирон Богданович частіше буває небагатослівним, задумливим. Але, незважаючи на скромність, він може дати вказівки в досить жорсткій формі.
Водночас йому не були властиві гонор, егоїзм і жадібність - він міг поділитися останнім шматком хліба. Ми могли зібратися за вечерею, щоб обговорити робочі справи, випити по склянці вина, поговорити. Маркевич завжди вважався з кожним членом колективу - будь то лікар, масажист або водій автобуса. Всіх вважав рівноцінними працівниками клубу. Від мого старшого колеги в роботі завжди виходила впевненість і спокій з приводу майбутніх досягнень. Це було помітно по його манерам, вдумливості.
Мирон Богданович завжди ставив перед собою високі цілі, і багатьох йому вдалося досягти. Він тренував збірну України, працював в сильних клубах, регулярно виступають у єврокубкових турнірах.
Маркевич: - Його безмежна відданість футболу. Улюблена справа у нього стоїть на першому місці. Якщо людина «горить» футболом - значить, у нього неодмінно щось вийде.
- Після спільної роботи в «Торпедо» з вашим колегою в нефутбольний обстановці бачилися часто?
Кварцяний: - Так. Коли я працював у Польщі, ми домовлялися з Маркевичем про проведення товариських ігор з його «Карпатами». Так було і коли Мирон Бодановіч працював у Харкові - з «Металістом» він приїжджав на спаринги до Луцька. Наші команди також проводили збори в Криму. З Маркевичем ми часто зустрічалися на ліцензування та атестації. А ще - під час його приватних візитів до Луцька. Для нього це один з рідних міст, де він не раз працював. Луцькі вболівальники досі його пам'ятають і люблять.
Маркевич: Ну звичайно! З тих пір, як ми стали разом працювати, пройшло майже тридцять років. За цей час зустрічалися неодноразово - як у неформальній, так і у формальній обстановці. (Сміється). Я взагалі люблю в Луцьк приїжджати, адже там починалася моя тренерська кар'єра. Завжди відчуваю радість, приїжджаючи сюди. В ньому у мене залишилося багато знайомих і колег, серед яких і Кварцяний.
- У вас багато спільних друзів?
Кварцяний: Так, є такі. І у Львові, і в Луцьку. А ще в Хмельницькому, Запоріжжі та Кривому Розі, де за дивним збігом обставин працював і Маркевич, і я. В основному це, звичайно ж, футбольні люди. Хоча є й представники інших видів діяльності, не пов'язаних зі спортом.
Маркевич: Зрозуміло. Знаєте, коли ми з Віталієм Володимировичем починали в луцькому футболі, в країні все було зовсім по-іншому. Нам є з чим порівнювати. В ту пору були свої плюси і мінуси, тепер - свої. У всякому разі, є що згадати.
- У чому, крім футболу, ваші з колегою смаки збігаються?
Кварцяний: На відміну від мене, Мирон Богданович більше тяжіє до мистецтва, культури - він воліє милуватися архітектурою, відвідувати театри, музеї, бувати на екскурсіях. А ще він любить риболовлю. Можливо, трохи пізніше теж почну долучатися до всього цього. А поки нас з Маркевичем об'єднує випуск книг. Більше мені нема чим похвалитися. (Посміхається).
Маркевич: Важко сказати. (Ненадовго задумався). Напевно, любимо все красиве. (Сміється).
- Чи багато було кубкових матчів, в яких вашій команді протистояли підопічні вашого колеги?
Кварцяний: Не пам'ятаю вже. Начебто таких ігор не було. З «Металістом» в Кубку моя «Волинь» не перетиналася, та й «Поділля» з командами Маркевича теж не грало. Те ж можу і сказати про іншому клубі, в якому я працював, - запорізькому «Металурзі».
Маркевич: Навскидку і не згадаю. Може, в період моєї роботи в «Карпатах» ... У моїй тренерській кар'єрі було більше тисячі матчів - хіба все згадаєш?
- У нинішньому сезоні «Волинь» і «Дніпро» зустрічалися у другому турі чемпіонату. Що з подій цього матчу відклалося в пам'яті найбільше?
Кварцяний: Підтвердився відомий факт: хороша та команда, яка вміє використовувати гольові моменти. У «Дніпра» вони були, і дніпропетровці один реалізували. У нас же шансів хоч і було більше, ми ними не зуміли скористатися. Це говорить про те, що нам є над чим працювати.
Маркевич: - Та гра в цілому була рівною. Не можна сказати, що «Дніпро» суперника перевершував. Хоча за рахунку 0: 0 «Волинь» могла нас покарати, але команду виручив голкіпер Бойко. А от наприкінці матчу домінували вже ми - забили м'яч і могли відзначитися ще раз. Після того поєдинку я сказав, що «Волинь» мінімум на нічию награв.
- Позаду чверть чемпіонату. Чи відповідає місце, займане командою вашого колеги, її грі?
Кварцяний: Я думаю, так. Абсолютно. Єдина втрата очок «Дніпром» припала на матч з «Ворсклою», якій в іграх з дніпропетровцями на протязі багатьох років дуже таланить.
Маркевич: Десь три-чотири бали «Волинь» недорахувалася. Мені вдалося подивитися її гру в Одесі з «Чорноморцем», в якій лучани показали хороший футбол. На мій погляд, в тій зустрічі вони повинні були вигравати. Зокрема, забий Бікфалві пенальті - напевно так і було б.
- Яку ігрову лінію суперника вважаєте найбільш сильною?
Кварцяний: У «Дніпра» такою вважається середня, де впевнено виглядають не тільки Коноплянка і Ротань, а й інші висококласні футболісти - Бруну Гама, Кравченко, Канкава. Незважаючи на молодість, хороший футбол нині показує і Лучкевич.
Маркевич: Мабуть, півзахист. Там у «Волині» є непогані футболісти, серед яких і кілька орендованих у нашого клубу. Ми за ними пильно стежимо.
- Чи є кадрові проблеми, які вам належить вирішувати напередодні суботнього кубкового поєдинку?
Кварцяний: У нас багатьох гравців не вистачає. Хотілося б, щоб підтвердив свої можливості Федорчук. Він був відсутній місяць, тепер же проходить реабілітацію. Напередодні він вже працював з м'ячем, і було б непогано, якби він упевнено заявив, що готовий грати. Зуміє проявити себе на 70 відсотків - вже і це буде непогано.
Маркевич: У мене в «Дніпрі», на жаль, так склалося, що кадрові проблеми наявні завжди. Вони виникають практично після кожного матчу. До цього вже звик, тому вирішую їх на ходу. Ми мимоволі пристосувалися обходитися без ключових футболістів, тому під час відсутності Коноплянки, Матеуса, Шахова і Мандзюка будемо виходити з того, що є. Я буду тільки радий, якщо вони повернуться до ладу якнайскоріше.
- Найближчий матч для вашої команди - зустріч з конкурентом в боротьбі за вихід в чвертьфінал або бій з принциповим суперником?
Кварцяний: - Зрозуміло, більше думаємо про чвертьфіналі. Ми раді, що за жеребом випав «Дніпро», але разом з тим жалкуємо, що суперником не стала команда слабша. Інакше могли б розраховувати пройти в чергову стадію набагато легше. Але як би там не було, «Дніпро» - хороший іспит для нас.
Може, футболісти розкріпачаться і не виглядатимуть затиснутими, як це було в недавньому матчі з «Динамо». Мені важливо, щоб до підопічних повернулася впевненість. Якщо ж говорити про шанси, то в процентному співвідношенні вони на сьогоднішній день виглядають як 60 на 40. На користь «Дніпра».
Маркевич: Враховуючи, що на даному етапі Кубка України дуель складається з двох матчів, стратегія суперництва виглядає інакше, ніж в чемпіонаті. Буду радий, якщо «Дніпро» в Луцьку не програє.
- Яким вам бачиться найближчий кубковий матч?
Кварцяний: Боюся, щоб ми першими не пропустили на початку гри і команда морально не надломилася. В нещодавній зустрічі з «Динамо» ми не повинні були так спіткнутися, щоб мені потім довелося повертати команду в нормальний стан. Дуже хочу зрозуміти, що сталося в київському матчі, - це для мене головне.
В кубковій грі з «Дніпром» мені як тренеру важливий хороший футбол. Можливо, хтось із виступаючих в «Волині» гравців надалі зможе зацікавити Маркевича. Все залежить від них самих. Це стосується як наших футболістів, так і тих, хто знаходиться у нас в оренді від «Дніпра». З приводу останніх скажу ось що: важливо, щоб вони зуміли проявити себе з кращого боку, виправдавши очікування Мирона Богдановича. Якщо це станеться - значить, в «Волинь» вони потрапили не дарма.
Маркевич: Гра для нас буде непростою, і я це розумію. Особливо якщо враховувати, що луцька команда в рідних стінах виглядає досить впевнено. Ми ж думками вже у Франції (2 жовтня «Дніпро» очікує матч групового раунду Ліги Європи з «Сент-Етьєном»), але не варто забувати, що до єврокубкової гри нас чекає перший кубковий поєдинок з «Волинню».
- Які побажання висловили б своєму колезі?
Кварцяний: Хотів би побажати Мирону Богдановичу залишатися таким, яким він є. Всі, хто знає Маркевича, сприймають його як хорошого тренера і позитивну людину, який завжди рахується з проблемами інших і всім допомагає. У тренерській же роботі бажаю моєму колезі зіграти у фіналі Ліги чемпіонів.
Маркевич: Перш за все, хочу побажати йому здоров'я, адже утримувати футбол на Волині не так-то просто. Для цього потрібно багато сил і енергії. Ну і любити футбол так само, як Кварцяний любить його завжди ...

В'ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, Спорт-Експрес в Україні