Більшість героїв до останнього не зізнаються рідним, що з ними - щоби зайвий раз не хвилювати. І абсолютна більшість після реабілітації мріють знову повернутися на війну. Лучанину Миколі цей героїзм мало не коштував життя.

Під час перемир’я в Україні жодного дня вогонь на Сході України не припинявся. Життя українських військових рятують щодня, - повідомляє Інформаційне агенство Волинські новини з посиланням на ТСН.

У дніпропетровському шпиталі вдруге «народився» і лучанин. Найтяжчим у його житті був мінометний обстріл їхньої бригади. Хлопець отримав складне поранення в голову.

Микола працював барменом у Луцьку. Коли отримав повістку – зрадів, - розповідає мати. Хлопець трохи сердиться, що не може всього розповісти сам.

«Руки поломані, нога і взагалі був лежачий. Як приїхала і глянула на нього – перелякалася. Я кажу йому, сину, я ж тебе віддала здоровим, а отримала – ось таким. Але добре, що живий», - крізь сльози розповідає ненька пораненого.

За три тижні після операції Микола вимовляє окремі слова. Його чекає кількамісячна реабілітація. І ще одна операція, під час якої череп йому мають залатати залізною пластиною. Та попри це, Микола знову хоче на фронт.