Добігає кінця сезон збору другого хліба – картоплі. Ця культура найбільш поширена на Волині. І вже традиційними стали осінні клопоти селян – куди продати врожай бульб. Постачають картоплю на ринок переважно фермерські та селянські господарства. Тому ця проблема для них найбільш болюча. Деякі одноосібники купують насіння врожайних сортів, дотримуються технології, намагаються проаналізувати ситуацію на ринку. Є й інша категорія учасників ринку: сільські дядьки, котрі обробляють невелику площу, садять картоплю старими методами, але теж сподіваються вторгувати копійку від продажу. Проте від ринкових коливань потерпають і перші, й другі, - пише газета Волинь-Нова.
     
ПОЧІМ «ДРУГИЙ ХЛІБ» ДЛЯ НАРОДУ?

«У нас багато людей вирощують по кільканадцять гектарів картоплі, мають необхідну техніку. Картоплю нині купують по 1,5 — 1,7 грн/кг. Дехто має власні вантажівки і возить на львівський ринок «Шувар», де пропонують трохи більше – 1,8 грн/кг. Зараз урожай купують посередники з Володимира–Волинського, котрі везуть картоплю в Крим з перевалкою у Херсонській області. Проте щораз більше селяни прагнуть заробляти на сої. Ця культура потребує менших затрат і проблем з її збутом не виникає», – розповів голова Гайківської сільської ради Турійського району Анатолій Жолоб.

«Насіннєва картопля нині не має належної ціни. А на ринку товарної бульби – взагалі незрозуміла ситуація. Кожен шукає збут, діючи на власний розсуд», – каже голова Асоціації фермерів і землевласників Волині Віктор Лук’янчук.

«Закупівельні ціни нині на рівні 1,2-1,5 грн/кг, – додає його заступник Олег Галасун. — Причому якщо врахувати здорожчання пального, добрив, засобів захисту, вартість перевезення і перебирання (навіть без затарювання), то собівартість кілограма картоплі виходить близько 1,4—1,5 гривні. Збут нині поганенький, доводиться віддавати по собівартості, бо заплатити більше ніхто не в змозі. У людей низька купівельна спроможність, причому не тільки в нашому краї. Те саме можна сказати й про південні регіони, які традиційно беруть нашу бараболю. Скажімо, у селі Великі Копані Херсонської області другий хліб продають дрібним оптом по 2,4 грн/кг, а в Криму — по 3 грн/кг. Стосовно Донбасу, то є інформація, що українську картоплю вивозять в Росію. І не тільки картоплю, а й помідори та цибулю».

     

СКІЛЬКИ БУЛЬБИ ВИРОЩУЄМО?

Відповісти на це просте, на перший погляд, запитання насправді не так легко. Цьогоріч в Україні заплановано зібрати 22,8 мільйона тонн (майже на 1 мільйон більше, ніж торік). І це без врахування Криму. Господарства ж області, за офіційними даними, зібрали 1,12 мільйона тонн картоплі при середній урожайності 161 ц/га. Все ніби правильно, та є одне «але». Оприлюднюючи згадані цифри, чиновники покладаються на статистику. Однак якщо у великотоварних підприємствах обсяги посіяного–посадженого–надоєного ще можна якось перевірити, то у господарствах одноосібників врожаї розраховують статистичними методами. Тому говорити про точність не випадає. Зрештою, загальний обсяг вирощеного не настільки актуальний, бо картоплю селяни використовують і для споживання, і на продаж, і для годівлі худоби, і на насіння. Значно корисніше було б дізнатися, скільки «другого хліба» потрапляє на ринок. На цю тему є лише приблизні експертні оцінки. Якщо ж говорити про волинський ринок, то таких цифр не має жодна установа.

«Наразі порахувати товарну картоплю просто нереально. Якщо такою вважати всю продану за маркетинговий рік на українському ринку бульбу, то це приблизно 6 — 8 мільйонів тонн. Чим дорожча картопля, тим менші продажі. Тоді її заміщають іншими продуктами. Скажімо, торік на Сході бараболя коштувала         7 грн/кг і заміщали її макаронами за приблизно такою ж ціною. Це зрозуміло: кілограмом бульби середню сім’ю не нагодуєш, а кілограма макаронів цілком вистачає», – вважає Олег Галасун.

От і виходить, що налагодженого збуту немає, а ринкові тенденції годі спрогнозувати. Про оптовий ринок на Волині говорилося багато, але наразі він так і не запрацював. Тож кожен виробник діє на власний розсуд. Ніби нічого поганого у тому немає, але в сумі це призводить до відчутних цінових коливань. Лише 2011 року картопля коштувала чимало (тоді селянські господарства добряче поповнилися сільгосптехнікою, автомобілями, тракторами). В інші роки великий урожай не радує, а засмучує власника, бо той працює собі на збиток.
     
УКРАЇНА – «БАТЬКІВЩИНА» БАРАБОЛІ

Учасники ринку зізнаються, що не можуть обчислити пропонований обсяг продукції, а чиновники до цієї справи підходять дещо простіше. Головне для них – упевнено відрапортувати про досягнення, навіть якщо таких і немає. Причому зміна облич на високих постах на риторику мало впливає. Нещодавно офіційний сайт Міністерства аграрної політики і продовольства повідомив, що Україна посідає четверте місце в світі з вирощування картоплі. Врожайність у нас становить 16 — 17 т/га. То пусте, що в найрозвиненіших країнах Європи збирають по 35 — 45 т/га, а в Голландії ще більше…

«Нам треба своїх нагодувати і на експорт відправити. Ми повинні вивчити нові здобутки, залучити нові іноземні компанії, розробити власну науково–практичну базу, щоб чітко сказати, що картоплярство – одна з провідних галузей, а Україна – не тільки великий експортер зерна в Європі, а й батьківщина для поступу картоплі вперед, — так дещо плутано профільний міністр Ігор Швайка окреслив перспективи галузі на Національному дні картоплі».