Частина третя: «Західінкомбанк»

У 2013 році на Волині вчергове вибухнув скандал навколо збанкрутілого «Західінкомбанку», керівництво якого прибрало до рук десятки мільйонів гривень людських заощаджень. В результаті – головний фігурант справи подався навтікача, а банк тим часом повільно стягує з боржників кошти, аби погасити хоч якусь мізерну частку боргів перед вкладниками. Щодо передостанніх, то як виявилось серед них дуже багато волинських політиків та бізнесменів.

Зокрема, як ми писали у першій частині розслідування про нашого героя КАНДИДАТСЬКИЙ ЗАБІГ – 2014: Бондарук&Ko, Роману Бондаруку пощастило з друзями. Серед його знайомих виявився молодий фінансист Іван Синюк, який тільки закінчив Луцький політехнічний інститут і пішов працювати у горезвісний банк. Хлопці давно товаришували. Тож, вочевидь, по гарній дружбі Іван Синюк, який непогано просунувся по кар’єрній драбині до посади начальника фінвідділу ТзОВ «Західінкомбанк», розповів Роману про те, що банк скоро «накриється мідним тазом». І як завше буває – у хлопців напевно визрів спільний план на тему «як узяти в банку-банкрута гроші і не повернути їх».

Як наслідок, Роману Бондаруку дали великий кредит, який він по сьогодні так і не погасив. Його товариша Івана Синюка, який, вочевидь, і навів компанію нахабних рейдерів на банк, навіть намагались притягнути до відповідальності і кілька разів порушували проти нього кримінальні справи. Та молодику вдалось вийти сухим із води. І, вочевидь, не без допомоги того ж таки Романа Бондарука та Андрія Осіпова.

 

Загалом, Роман Бондарук оформив у «Західінкомбанку» кредитів на суму у понад 10 мільйонів гривень. Та по сьогодні він ці кошти не сплатив. Як наслідок – він винен банку з відсотками вже понад 32 мільйони гривень. І поки він відмовляється сплачувати свої кредити – майже 6 тисяч вкладників «Західінкомбанку» воліють отримати хоча б щось із вкладів.

 

Свого часу люди несли до фінустанови усі свої заощадження – натомість багатії спритно понабиравши кредитів, відмовляються їх гасити, посилаючись на те, що банк і без них луснув немов мильна бульбашка. Серед таких був і Степан Івахів, і нині числиться Сергій Мартиняк, і брати Кобаки, і Василь Токарський, і брат Романа Юрій Бондарук, та ще десятки інших далеко не бідних людей.

Ще тоді, аби взяти кредит, хлопці спритно заклали заставне майно ТОВ «Волиньметбуд», яке, в свою чергу, перебрало майно у КП «Промбуд-6». Коли ж банківські розпорядники вирішили замість грошей хоча б забрати у бідних позичальників для погашення боргу майно – виявилось що у заставі банку перебуває фактично два гуртожитки загальною вартістю понад 8 млн грн. Та найцікавіше те, що у цих гуртожитках вже з років 20-30 живуть люди… які через приХватизацію підприємства на балансі якого перебував будинок, так і не змогли приватизувати свої кімнати. Тож, фактично Роман Бондарук хотів розрахуватись з банком гуртожитком… з живими людьми!

 

Цілком ймовірно, що банк продавши нерухомість міг просто виставити жильців на вулицю. Однак, прокуратура не дозволила такого безчинства і передала гуртожитки у власність територіальної громади Луцька. Тим часом Роман Бондарук категорично заявив, що повертати вклади «Західінкомбанку» він не збирається.

Тож поки кандидат починає нову передвиборчу кампанію – вкладники банку продовжують сподіватись, що він погасить кредит перед фінустановою. Разом з тим виникає питання, у бідного депутата Луцької міськради, який так мріє про велюрове крісло Верховної Ради, гроші на вибори є, а повернути «Західінкомбанку» хоча б частину кредиту – немає.

Частина четверта: коли вже нема віри… з’явилися ОСББ

Про діяння Бондарука&Ko довго знали лиш обмежене коло людей. Коли ж усе спливло на поверхню і у ЗМІ з’явились повідомлення про причетність депутата до рейдерських захоплень й інших посягань – він одразу взявся судитись з журналістами. Так навіть подавав до суду на автора статті «Герої нашого часу» Петра Чечелюка та кілька місцевих волинських видань, які зробили передруки статті. Мовляв, таким чином представники мас-медіа попсували йому імідж, честь, гідність і ділову репутацію. Та представники Феміди виявились іншої думки, і Роман Бондарук разом з таким відомим юристом, як Андрій Осіпов, програли справу.

В результаті спритники зрозуміли, що їм варто шукати альтернативні шляхи підняття свого іміджу, адже – вибори вже незабаром. І цього разу лучани, знаючи УСЕ про Бондарука&Ko можуть не проголосувати за зграю спритників.

Тут досить вдало виручила Романа Бондарука давня ідея розвитку Об’єднань співвласників багатоквартирних будинків і вірна Юлія Сабатюк.

 

Наразі створення ОСББ - для них своєрідний вид бізнесу, який набирає обертів.

Хлопці разом кілька останніх роки активно займались популяризацією ОСББ. В той же час Роман Бондарук навіть очолив об’єднання голів співвласників.

 

Вочевидь, молодий політик зрозумів, що така співпраця може стати хорошим підґрунтям для впливу на думку лучан а відповідно – кожен член ОСББ – плюс один голос на виборах. Таким чином, депутат активно починає просувати у міській раді різного роду програми підтримки ОСББ, презентує проекти з енергоефективності і з кредитування об’єднань.

 

Вочевидь, для Юлії Сабатюк така підтримка луцького обранця прийшлась на руку, тож у дуеті вони вже за кілька років прибрали до рук сферу створення та підтримки ОСББ в місті Луцьку. А це на сьогодні не поганий шанс впустити руку в бюджетний гаманець. В результаті і «вовк ситий і вівці цілі» – а головне, Роман Бондарук отримав підтримку тисяч членів ОСББ, яким він так допоміг за останні роки…

Частина п'ята. По кістках у Верховну Раду

Роман Бондарук вже давно приміряв для себе депутатське крісло у Верховній Раді. Ось він вже уявив себе нардепом і приміряє трибуну. (на головному фото). А ось він вже дає коментарі всеукраїнським каналам за парламентським пюпітром.

 

Вочевидь, Роман Бондарук поставив для себе чітку ціль – потрапити у Верховну Раду. Тож вже напередодні старту передвиборчої кампанії на Волині почав діяти обласний осередок політичної партії «Демократичний Альянс». Саме він і став цьогоріч стартовим майданчиком на виборах Романа Бондарука до парламенту. Зокрема, головою політсили оперативно обрали Юлію Сабатюк, вірну подружку кандидата, та нинішнього депутата Луцької міськради. В результаті – вона одразу внесла в роботу свої правила. Зокрема, Юлія Сабатюк у палкій дискусії з колегами по партії відстоювала думку, що на виборах до Верховної Ради Волинський осередок «Демократичного Альянсу» повинен підтримає кандидата-самовисуванця Романа Бондарука, який балотується по 22 ОВО з центром у місті Луцьку. Мовляв, він на ділі довів, що розуміє важливість підтримки активних і відповідальних людей. До того, ж він буцімто долучився до  Революції гідності, аби повалити режим і сам стояв на Майдані... Про що Роман Бондарук так розповідав у соцмережах

 

На тому він і побудував свою виборчу кампанію. Мовляв, іде у Верховну Раду як людина дії. Ба більше, Роман Бондарук у передвиборчій програмі декларує – зміни починаються з тебе. Та у житті вочевидь чоловік притримується трішки іншої позиції – усе потрібно робити лише для себе і не важливо якими методами. Головним для нього наразі є отримання мандату, що дозволить прикрити сумнівні оборудки статусом неторканності. До того ж депутатське місце у Верховній Раді значно розширить можливості розвитку «справи» Романа Бондарука, яка наскрізь просочилась рейдерським присмаком.

Тож навряд чи свідомий виборець, якому ще не замилили очі в ОСББ, прийде на вибори і проголосує за Романа Бондарука. Кандидата, який роками по-рейдерськи загрібає до своїх рук потужні підприємства, кандидата, який не повертає борги своїм виборцям, кандидата, який цинічно використовує лучан.