Військові прокурори рапортують про лови дезертирів. Акцент ставлять на тих, хто кидає свої частини на передовій і тікає. Дезертирство не стало масовим, а от «уклоністів» хоч відбавляй. Пишуть Факти.

Мобілізаційні повістки вони ігнорують, натомість купують довідки про липові недуги… Журналісти програми «Дістало!» дізналися про те, якими способами зараз краще усього відкосити від армії і чому військові не хочуть воювати за свою країну. Іван Літус – солдат із Полтавщини. Лише три тижні тому він надсилав журналістам «Дістало!» відео іржавої техніки зі своєї військової частини. Та скаржився на службу.

Сьогодні колишній боєць – дезертир. Нам розповів, що був готовий захищати рідну Полтавщину, але не чужий йому Донбас. Військову частину залишив, не тому що боягуз, а тому що набридло. – Як можна вважати мене дезертиром, якщо я незаконно призваний до армії? Мало того, я п'ять місяців відслужив. Які там 45 діб мобілізації! І як пояснити той факт, що за тисячу доларів можна відкупитися? Мені пропонували такі гроші спочатку заплатити, – каже Іван. Тисяча доларів, щоб «відкосити» – це, певно, полтавська економ-пропозиція. У столиці такса вища. Ось є, наприклад, юридична конторка, яка має свій власний сайт priziva.net.ua. «Відмазує» від служби в гарячих точках зі стовідсотковою гарантією... Є ще й такі бійці, які не бажають ризикувати власним життям на фронті та не хочуть платити за білий квиток, намагаються якнайшвидше потрапити «на больнічку». Борис Гончар із батальйону, що захищає від російських терористів Маріуполь, переконаний – саме корупція у військкоматах породжує дезертирство. Щоб її подолати – мало змінити начальників, які засиділися у тилу, на тих, хто вже воював на Донбасі. Варто створити окремі військкомати виключно для добровольців. Інший бік цього питання показує свідчення про тих, хто знаходиться не на полі бою. Наприклад, волонтери, що працюють в госпіталі, наслухавшись історій бійців із передової, тепер суворо дивляться на штабних генералів, які поспішають назвати солдатів дезертирами. Тому що не усі генерали знають, про що говорять. – Вони бояться намокнути під дощем, тому не везуть хлопцям поставку. А хлопці в цей час в калюжах сидять, – коментує ситуацію волонтерка Олена Якубович.

ВІДЕО МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ ТУТ