Свій чотирнадцятий день народження уперше без тата відсвяткувала лучанка Юля Якимчук. Вона знає, що тато Павло любить її понад усе, але привітати доньку особисто не може, тому що він зараз на війні. Пішов цей чоловік на фронт добровольцем, хоча й мав успішний бізнес та спокійне життя удома. Як твердить, не міг він залишатися осторонь, коли рідна країна у вогні.

Павлу довірили командування ударно - штурмовою групою у складі якої майже усі волиняни. Так склалося, що війна затягнулася і наші хлопці вимушені залишатися на передовій .

До них у гості навідались представники громадської організації «Майдан Волині». Трьома автівками хлопці привезли бійцям продукти та одяг, проте, як зауважують, найкритичніша ситуація на фронті саме з важким і високоточним озброєнням. Вантажний всюдихід з встановленою стійкою під кулемет, за якою буде стояти кулеметник , наш земляк з Горохова, Ігор Сливка, залишиться у підрозділі.

- Частину продуктів та одягу ми залишимо собі, а частину віддамо нашим хлопцям на передову, - каже Павло Якимчук.

Передадуть бійцям інших підрозділів і дитячі малюнки, які їм подарували маленькі волиняни. Звісно, що найбільше, бійців тягне додому. Сумують хлопці за родиною, батьками та дітьми, але розуміють, що треба захищати рідну землю, тому і терплять. Як терпить і Павло, донька якого Юлія нині без нього святкуватиме день народження.

За словами бійців, на фронті все під контролем. Вони дуже вдячні волонтерам, які їх постійно підтримують. Ця підтримка і трансформується у рушійну силу, яка допомагає їм у боях.

А майбутні вибори до Верховної Ради України хлопці зустрічатимуть на Сході , де і голосуватимуть. 

Але бійці не впадають у відчай і вірять у Перемогу. Знають, що наша держава вже змінилася, а тому і вони готові терпіти усе задля цього.

Вірить у те, що наступний день народження Юлі Павло буде святкувати удома, у колі своїх рідних, де на нього чекають доньки Юля та Татьяна і дружина Олена. Саме Олена наразі займається Павловим бізнесом, аби тоді, коли повернеться її чоловік із фронту все було як раніше – мирно і без крові.

Великий привіт шлють бійці волинянам і дякують за допомогу. А у вільні хвилини тішаться дитячими малюнками, які не по-дитячому вже стали військовими.

Свій чотирнадцятий день народження уперше без тата відсвяткувала лучанка Юля Якимчук. Вона знає, що тато Павло любить її понад усе, але привітати доньку особисто не може, тому що він зараз на війні. Пішов цей чоловік на фронт добровольцем, хоча й мав успішний бізнес та спокійне життя удома. Як твердить, не міг він залишатися осторонь, коли рідна країна у вогні.Павлу довірили командування ударно - штурмовою групою у складі якої майже усі волиняни. Так склалося, що війна затягнулася і наші хлопці вимушені залишатися на передовій .До них у гості навідались представники громадської організації «Майдан Волині». Трьома автівками хлопці привезли бійцям продукти та одяг, проте, як зауважують, найкритичніша ситуація на фронті саме з важким і високоточним озброєнням. Вантажний всюдихід з встановленою стійкою під кулемет, за якою буде стояти кулеметник , наш земляк з Горохова, Ігор Сливка , залишиться у підрозділі.- Частину продуктів та одягу ми залишимо собі, а частину віддамо нашим хлопцям на передову, - каже Павло Якимчук.

Передадуть бійцям інших підрозділів і дитячі малюнки, які їм подарували маленькі волиняни. Звісно, що найбільше, бійців тягне додому. Сумують хлопці за родиною, батьками та дітьми, але розуміють, що треба захищати рідну землю, тому і терплять.

Як терпить і Павло, донька якого Юлія нині без нього святкуватиме день народження.

За словами бійців, на фронті все під контролем. Вони дуже вдячні волонтерам, які їх постійно підтримують. Ця підтримка і трансформується у рушійну силу, яка допомагає їм у боях.

А майбутні вибори до Верховної Ради України хлопці зустрічатимуть на Сході, де і голосуватимуть. 

Але бійці не впадають у відчай і вірять у Перемогу. Знають, що наша держава вже змінилася, а тому і вони готові терпіти усе задля цього.

Вірить у те, що наступний день народження Юлі Павло буде святкувати удома, у колі своїх рідних, де на нього чекають доньки Юля та Тетяна і дружина Олена. Саме Олена наразі займається Павловим бізнесом, аби тоді, коли повернеться її чоловік із фронту все було як раніше – мирно і без крові.

Великий привіт шлють бійці волинянам і дякують за допомогу. А у вільні хвилини тішаться дитячими малюнками, які не по-дитячому вже стали військовими.