Молода сім’я з Луцька має четверо дітей, які мають не по-одному, а по декілька імен. Про це пише Вісник і К.

Дмитро та Людмила Писарські з Луцька виховують чотирьох дітей, які мають незвичайні імена, ще й не одне. Найстарша дочка та найменший син - по два, середній хлопчик - одне, а передостання дівчинка аж... три. Людмила запевняє, що при реєстрації дітей не виникало жодних труднощів.

Мелана - Меланія
«Чому давала дітям такі незвичайні імена? - сміється Люда і пояснює: - Хтось подумає, що то мої дивні фантазії, але це не так. Малеча сама собі такі вибрала.
Найстарша, 12-річна дочка, мала бути тільки Олександрою, та народилася 13 січня, на Меланії. Тому так похрестили, а записали у свідоцтві Мелана. Дівчинка чекає свого 14-річчя, щоб змінити ім'я на Мілана.

Лише моя покійна бабуся називала її Меланкою. Ми кажемо Мілуся, а в школі кличуть Мілою».

Давид
Наступного хлопчика Люда бачила тільки Марком, бо їй дуже подобалося це ім'я. Але чоловік сказав: «Якщо народиться син, то буде Давидом».
Давид по Біблії був улюблений у Бога, - пояснює Людмила. - І ви знаєте, ми не помилилися з вибором - наш син справжній Давид. Він хлопчик по серцю Божому, такий чулий, завжди до Бога звертається. Малює ангелів, бачить особливі сни, де воює з темними силами. Ми його називаємо Давідушка, Дусік.

Глорія - Домініка-Богуслава
У третьої дитини Писарських просто неймовірна історія з іменем. Коли Люда носила дитя, їй наснився віщий сон. Нібито йде піщаним берегом і чує голос з небес: «Богуслава, Богуслава». Не зрозуміла і відповіла: «Богу слава!» Натомість їй промовляють: «Це ім'я твоєї дитини». А жінка чекала сина, і знову таки Марка. Коли ж на УЗД дізналася, що народиться дочка, вирішила: буде Богуслава. На що чоловік заперечив, адже завжди мріяв про дочку Глорію.
Бо власник фірми, де працював Діма, має дівчинку Глорію, що в перекладі означає «слава і щастя». Я погодилася, але завдяки віщому сну Глорію при хрещенні назвали Домініка-Богуслава. Ім'я Домініка самі вибирали, просто означає «в мені Бог».
Мам, мені дуже подобається Домініка-Богуслава, - слухаючи нашу розмову, каже Глорія, яка має три імені. Її, звісно, і називають по-різному: Глоруся, Богуся, а малі діти навіть Глорка.

Михаїл Богуслав
Історія з іменем найменшого маминого пустунчика теж вражає. Будучи вагітною, Людмила відвідала Зимненський монастир. Сіла на вулиці на лавочці і задумалася: «Господи, знала, як дітей назвати, а як цього? Дай ім'я». І раптом її осінило - Михаїл. Але «Міша» їй зовсім не подобалося, тому знову попросила Бога, аби дав підтвердження. Невдовзі поїхали в село у стареньку бабусину хату, щоб забрати собі на пам'ять етажерку - на ній стояла маленька іконка... Михаїла. Згодом у церкві випадково сіла якраз під образом Архангела Михаїла. Це ім'я переслідувало і Людиного чоловіка. А вже напередодні пологів жінці приснився незвичайний сон.
Ніби я граюся з цим синочком. Він каже: «Мамо, назви мене Михаїл Богуслав». Відповідаю: «Добре, Михаїл, а нащо Богуслав?» Дитя пояснює: «Коли будуть питати, який Михаїл, ти скажи, той, що Богуслав». От і не вір після цього снам! Звичайно, мусили так назвати. А як інакше? Так записали у свідоцтві, а в церкві ще не хрестили. Тепер мені це таке гарне ім'я. Кличемо Михалік, Михалко, Михасик-Богусик, мама - тільки Богуславчик. А от Мішею так і не називаємо...
Люда розповідає, що такі незвичайні та дивні імена родина сприйняла на ура. І молоді батьки, і бабусі з дідусями тішаться, що діти мають оригінальні ймення. Що цікаво, тепер друзі та знайомі переймають традицію Писарських. Дзвонять і хваляться, що своїх дітей назвали... Міланами та Давидами.