Волинянин Богдан на псевдо «Лучник» захищав східний кордон України у складі трьох батальйонів. Востаннє, як боєць батальйону імені Кульчицького Національної Гвардії. Загартований таборами Національного Альянсу хлопець не жаліється на польові умови воєнних буднів. Каже, люди допомагають пережити навіть найскладніші моменти. Особлива дяка від бійця – авторам листів і малюнків. 

Прибувши на ротацію до Луцька Богдан «Лучник» знайшов час порозмірковувати про війну, і земляків зі Сходу разом із «Громадське.Волинь».

“Люди, які спробували життя на окупованих територіях, наприклад у Слов’янську,  підтримують нас, майже кожна третя людина підходила і намагалась дати гроші, обіймали та зі сльозами на очах просили: “хлопці, тільки нікуди не йдіть”,  – каже боєць.

Богдан розповідає, що більшість людей, з якими йому доводилось спілкуватися на Сході, є проукраїнськими.

“Люди розуміють, вони думають над тими подіями, які зараз відбуваються і роблять висновки, що Україна та ми – праві”, – зазначає Богдан.

“Якщо людина говорить вам, що  в неї абсолютно відсутній страх, то швидше за все це не правда. Є така думка, що ідеальний солдат –  це щось середнє між безстрашністю та страхом. У люди повинен бути здоровий інстинкт самозбереження, але, повторюю, здоровий, який не доходить до сильного страху”, – розповідає  Бальбуза.

“Серед солдатів зрадництво зустрічається дуже рідко, тому що коли люди довго перебувають в одному колективі, вони “скипаються”. Там відразу видно, хто може дати задню і таких людей зазвичай десь відправляють. Зрадництво – пріоритет штабістів”, – каже боєць.