Волинянина, який воював у АТО, нагородили орденом за сміливість, - йдеться у повідомленні Ковельського центру допомоги 51 ОМБР. Пише Інформаційне агентсто Волинські Новини.

Волонтери центру розповідають непросту історію Героя:

"Хлопець, учасник АТО, Чапко Тарас родом з Ковеля. Уже з юних років посилено цікавився спортом. Навчався у Ковельській гімназії. Пізніше вступив в Ліцей олімпійського резерву в Рівному. Але доля так склалася, що покинув навчання через проблеми зі спиною. Попри тце, хлопець не зупинився і в 2010 році став випускником Луцького правознавчого ліцею з підвищеною фізичною підготовкою. Наступним кроком мав бути вступ у Академію внутрішніх військ МВС України. Вступні екзамени склав на відмінно, але обставини склались зовсім по-іншому.

Зиму 2011 року Тарас пересидів вдома, а потім йому "захотілося воєнної романтики" - звернувся до командира військової частини Ковеля з проханням прийняти його на військову службу за контрактом і усе ж здійснив давню мрію служити в десантних військах Житомира. Тут хлопець віддано виконував зобов’язання протягом трьох років.

У березні відбулась анексія Криму Росією. Тарасу примусово-добровільно продовжують дію військового контракту, саме відтоді починається історія Героя.

Миколаїв, полігон – бойове злагодження військ. Бойовий наказ – солдати відправились на Херсон захищати український кордон від прориву загарбників. Тут провели понад місяць. Прийшов наказ і бригада переїхала в Донецьку область. Численні напади та обстріли на військовий табір з боку російського агресора. Далі бойове завдання – виїзд на блокпости для захисту населених пунктів (Слов’янський район). Тут на них уже чекали. Обстріл з градів, гранатометів, автоматів. Один їхній БТР згорів, 8 вбитих і 12 поранених. Серед поранених - Чапко Тарас.

Граната ворога потрапила прямісінько до машини, в якій був Тарас і ще 2 солдати, а разом з ними і 300 мін. В ящиках з мінами відразу повиривало кришки; матраци, спальники і все в ередині зайнялося полум’ям. Командир застряг. Тараса від смертельної кулі захищав міномет. Куля пройшла через ліву ногу, численні ураження осколками та переломи ноги.

Хлопцю вдалось вилізти з машини. Чудом підвівся і побачив командира в кабіні, одразу допоміг йому вилізти. Командир уцілілів.

Потому, хлопець почув свист снайперської кулі за декілька сантиметрів від своєї голови, каже, що саме тоді відчув страх за життя. Куля минула хлопця, і він помітив водія машини і, уже не в змозі пригадати яким чином, допоміг покинути тому машину, як от-от вибухнула б. Водій допоміг Тарасу накласти джгут на ногу. Далі 2 кілометри шляху Тарасу з підтримкою хлопців довелось скакати на одній нозі до пункту допомоги військовим. На щастя, мобільні телефони у них були при собі і через 1,5 години прибув БТР допомоги.

Далі була операція в Харківському військовому госпіталі, потім Ірпінь – клопітка робота лікарів над ранами Тараса.

Упродовж наступних 4 місяців хлопець лягав на стаціонарне лікування в Житомирський воєнний шпиталь чотири рази. Потім отримав ІІІ групу інвалідності.

Сьогодні Тарас уже рухається без милиць, але його ліва нога не розгинається. Хлопець сильний духом і самостійно бореться за нормальне життя – відвідує спортивний зал для розробки ноги, згоден на реабілітацію від Ковельського центру допомоги 51 ОМБР за кордоном.

Держава нагородила свого Героя орденом за сміливість.