Жертвою залізної кругової поруки страшної машини корупції у правоохоронних органах називає себе мешканка Луцька Віра Скулінець. Пише Інформаційне агенство Волинські новини.
З її слів, прокуратура області впродовж років покриває злочин, який було вчинено проти неї та її колишнього чоловіка. Наразі Віра Скулінець мешкає у Луцьку, куди переїхала у 2009 році із селища Маневичі. Там раніше вона отримала житло, оскільки має інвалідність, пов’язану із аварією на ЧАЕС, а її дитина – інвалід дитинства внаслідок аварії на ЧАЕС першої групи, яка сама себе не обслуговує. Жінка стверджує, що її права грубо порушили представники органів місцевого самоврядування селища Маневичі.
«Нам дали аварійне житло, яке не відповідає державним будівельним нормам. А зараз я мешкаю у Луцьку в квартирі, яка вже роками не опалюється.
Я не могла одразу в’їхати у квартиру, яку мені надали, та сама почала влаштовувати ремонт. З чоловіком я зараз розлучена, він справді не виявив бажання переселятися з Маневич. Мій колишній чоловік подав позов до суду захищати право на проживання. До селищної ради був позов про визнання недійсним ордеру. А на той час вони віддали неправомірно ордер на це житло, в такий спосіб захищаючи корупціонерів виконкому селища Маневичі. Коли квартира була в спорі, вони виламали двері», - розповіла волинянка.
З її слів, для того, щоб чоловік не міг відсудити своє право на проживання (адже не був зареєстрований у квартирі), його майно неправомірно винесли із помешкання працівники житлово-комунального господарства селища Маневичі. Як пояснила Віра Скулінець, оскільки її колишній чоловік не був зареєстрований у селищі Маневичі, лише за його майном можна було довести, що він там мешкає. Окрім цього, конфіскація майна може відбуватися лише за рішенням суду, а здійснювати її повинні представники виконавчої служби.
«Прийшов дільничний і ще двоє осіб у цивільному, попросили показати паспорт. Він показав паспорт, але не дав його в руки правоохоронцю, тож для встановлення особи його провели у райвідділ. Вони виводили його під конвоєм, виштовхали мене не лише з квартири, а й з подвір’я. Чоловік казав, що не вийде, адже має копію позову і стверджує, що це його житло і ніякого іншого житла він не має. Вони на це не зважали та погрожували надягнути на нього наручники. Вивели та посадили у машину його силоміць. Того дня вони силоміць доставили мого колишнього чоловіка Володимира Скулінця у райвідділ, і тримали там, поки виносили майно із квартири», - повідомила Віра Скулінець.
Своєю чергою, правоохоронці стверджують, що «при приїзді в Маневицький РВ УМВС громадянина Скулінця В.Ю до нього та інших осіб фізична сила не застосовувалася, та в діях працівників міліції Маневицького РВ УМВС України у Волинській області порушень законності не виявлено».
Вона розповіла, що чоловік, який отримав ордер на їхнє колишнє помешкання у Маневичах Михайло Краснов (з її слів, судмедексперт, уродженець Підмосков’я), замінив замок у квартирі.
Неодноразові звернення волинянки у прокуратуру (у 2009, згодом у 2010 році) не принесли результату. З її слів, судовий припис про те, що майно потрібно повернути власнику, виконати не можуть досі.
«Вони вносять припис, а щоб його виконати, потрібно описувати майно. Майно не описане, адже з квартири повиносили якісь мішки з речами. Вони описувати майно не хочуть, вони знову чинять над нами насильство. Прокуратура писала відписки у 2010 році, коли обіймав посаду заввідділом по зверненнях громадян Веніславський Вадим Володимирович. Він це кришував. Зараз його немає в прокуратурі області, він перебрався у Генпрокуратуру. Його рідному брату, Веніславському Сергію Володимировичу, дали неправомірно трикімнатну квартиру в Маневичах, хоча він навіть, мабуть, не має чорнобильського посвідчення. Вони розсовують по кишенях ті квартири. В мене перша категорія потерпілої від аварії на ЧАЕС. У Маневичах є люди, які стоять у черзі на поліпшенні житлових умов. У бараці живуть двоє ліквідаторів аварії на ЧАЕС, вони протягом 28 років не можуть отримати житло, тому що є ось такі Веніславські», - нарікає Віра Скулінець.
Жінка називає себе жертвою «залізної кругової поруки і страшної машини, яка називається корупція у правоохоронних органах».
У липні цього року Віра Скулінець була на прийомі у колишнього прокурора Волинської області Анатолія Коцури, начальника УМВС Петра Шпиги та колишнього голови ОДА Григорія Пустовіта. Під час спілкування з очільниками міліції та прокуратури вона вказувала на те, що відповідальним за покривання корупції вважає Вадима Веніславського.
Розгляд справи щодо вчиненого проти жінки злочину триває вже не один рік. Так, волинянка подавала скаргу про недотримання розумних строків досудового розслідування у Маневицькому райвідділі УМВС, звертаючи увагу на затягування часу розслідування слідчим. Жінка отримала відповідь, у якій йдеться про те, що слідчого у кримінальному провадженні змінено не буде, оскільки той самостійно вправі усунути допущені недоліки.
Надалі боротися за відновлення справедливості волинянка планує, звертаючись до нових очільників області та прокуратури.
Коментарі
/..
03.11.2014 08:43:46
Пропоную всім кого загдують у даній статті звенутись з позовом до суду, оскільки атор безпідставно називає людей корупціонерами і.т.д. Вивчи зазкондвавство і тоді пиши, а не пишете що попало. Нехай розпише про свого чоловіка і про себе всю правду, а не робить з себе жертву.
Спостерігач
20.12.2014 21:48:18
З позовом до суду в тому числі з приводу спорстування недостовірної інформації звернутись, звісно ж, кожен має право. Але крім знання законів треба ще й зважати на тенденції судової практики вітчизняних судів та Європейського суду з прав людини щодо застосування норм таких законів. А цї тенденції такі, що більшість із того, що сказано цією жінкою чи автором статті судом буде розцінюватися як оціночні судження, а не як фактичні твердження. А оціночні судження не є предметом судового захисту. Суди також вважають, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи (прокурора, наприклад) є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Тому ризикну припустити, що будь-який з цього приводу пред'явлений до суду позов буде все ж таки залишений судом без задоволення. І навряд чи вдасться повернути грошові кошти, сплачені позивачем як судовий збір за подання позову до суду, а також кошти витрачені на правову допомогу адвоката чи іншого фахівця в галузі права. Втім, нехай кожен сам розпоряджається своїми грошими та своїми правами на власний розсуд.