Немає для керівництва більшої втіхи, як урочисто відкривати якісь новозбудовані за бюджетні кошти об’єкти. У ті часи, коли ще прокладали газопроводи до сіл, на церемонію запалювання факела збиралося більше начальства та депутатів різного рівня, ніж місцевих жителів.

Кожен доводив свою причетність до вибивання коштів. Оскільки в останні роки, окрім розважальних центрів, нічого не будується, то перерізати стрічку навіть біля відремонтованого дитячого садка чи нового відділення лікарні приїжджав поважний посадовець із Києва. Пише газета Волинь-Нова.

Cкромний підвісний міст через річку Стохід біля селища Любешів удостоївся оглядин під час робочої поїздки самого віце-прем’єр-міністра Олександра Вілкула. Ситуація була ідеальна для того, щоб продемонструвати, як керманичі держави дбають про поліських виборців.

У газеті «Волинь–нова» за 2 жовтня 2012 року було опубліковано листа жителів Любешова, сіл Заріка та Судче під заголовком «Підвісний міст потребує ремонту». Наступна стаття — «Тепер по підвісному мосту ходити не страшно» — вийшла у номері за 22 січня 2013 року (на фото), в якій селищний голова Петро Хомич відзначив, що тодішній голова облдержадміністрації дотримав свого слова — будівництво моста завдовжки 66 метрів завершили в грудні.


 Це була справді суттєва допомога жителям сіл Заріка та Судче, котрі тепер мали змогу ходити навпростець у райцентр на роботу чи в лікарню. Раніше їм доводилося долати в обхід чимало кілометрів. Ось тільки селищний голова зауважив, що підрядник ПП «Маневичімонтажрембуд» на той час не отримав жодної копійки за свою роботу. А вона була справді досить тяжкою. Будівництво завершували у грудні в складних погодних умовах. Старий міст робітники демонтували, стоячи на льоду річки по пояс у снігу.


Можна здогадуватися, чому приватне підприємство «Маневичімонтажрембуд» під керівництвом Петра Міцевського взялося за цю нелегку роботу, тим більше за досить скромну плату. Мабуть, маневиччан просило обласне керівництво відремонтувати цей об’єкт, оскільки людям пообіцяли до зими обладнати перехід через Стохід. Роботи вартістю 260 тисяч гривень, згідно з укладеним із Любешівською райдержадміністрацією договором, було виконано, а міст здано в експлуатацію 31 грудня 2012 року. Приватне підприємство витратилося на матеріали, зарплату працівникам, сплатило податки, але, звучить неймовірно, навіть через 22 місяці (!) не отримало від замовника — райдержадміністрації — жодної копійки! Як правильно пишуть працівники ПП «Маневичімонтажрембуд», «обласне та районне керівництво отримало всі почесті та похвали за будівництво моста, а ми ходимо по інстанціях із протягнутою рукою». Чому така зневага до підприємця? Адже в 2013 році за проектно-кошторисну документацію «Луцьккомундорпроекту» заплатили 35 тисяч гривень. Тоді ж департамент фінансів повністю профінансував Любешівській райдержадміністрації видатки на влаштування пішохідного мостового переходу. Однак чомусь ці бюджетні призначення на 265 тисяч гривень наприкінці 2013 року повернули до державного бюджету, хоча міст, повторюємо, прийняли в експлуатацію.


Протягом 2014 року керівники Любешівської райдержадміністрації неодноразово зверталися до обласного керівництва з проханням виділити додаткові асигнування. Своєю чергою облдержадміністрація чотири рази надсилала петиції щодо погашення заборгованості в Міністерство фінансів України. Тепер, коли йде війна з агресором, країна в боргах, кому є діло до якогось приватного підприємства? Працюйте й далі на ентузіазмі. Це тільки на виборах керівники, що рвуться до бюджетного пирога, обіцяють турбуватися і підтримувати дрібний та середній бізнес, боротися з олігархами.


11 вересня 2014 року керівництво ПП «Маневичімонтажрембуд» звернулося до голови облдержадміністрації Володимира Гунчика з клопотанням посприяти оплаті кредиторської заборгованості, але відповіді з поважної установи й досі нема. Невже за чесно виконану роботу не заплатять? В якій країні, якщо вона шанує приватну власність і ринкові відносини, таке можливе? Тому колектив вирішив шукати правди в господарському суді, подавши позов до Любешівської райдержадміністрації про виплату боргу, а також про відшкодування збитків у зв’язку з інфляцією. Підприємець, який виявив похвальну ініціативу і постраждав, судитиметься з державою! Напевне ж, інші підприємці зроблять з цього процесу правильні висновки.