Маленька сенсація сталась учора у Ковелі. Трудовий спір, за яким спостерігали численні читачі газети «Волинь», вирішився на користь опального журналіста. Пише Нововолинськ діловий.

Суд поновив Ярослава Гаврилюка на посаді власкора «Волині». Незаконно звільненому журналістові виплатять середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування за моральну шкоду, повернуть судовий збір і витрати на правову допомогу. До роботи він стане вже сьогодні!

Про це повідомив у соцмережах із посиланням на рішення Ковельського міськрайонного суду сам Гаврилюк.

Також суд визнав незаконними та скасував 5 наказів головного редактора газети «Волинь-нова» Згоранця, що стосуються звільнення журналіста.

"Головний редактор має право оскаржити рішення до апеляційного суду Волинської області, а я – зранку приступаю до роботи власкора, — повідомляє Гаврилюк.— Тем, із якими хочу ознайомити читачів газети, за час боротьби з душителями свободи слова назбиралося чимало.

Принагідно дякую всім, хто підтримував мене в цей непростий час: рідним, друзям, читачам «Волині-нової», Ковельській районній раді, її голові Ігорю Верчуку, заступнику голови Галині Коляді, керуючому справами ради Андрію Броїлу, голові РДА Юрію Поліщуку, окремим депутатам районної і міської рад, активістам «Майдану Гідності», багатьом іншим ковельчанам. Справедливість є! За неї варто боротися!"

Гаврилюка можна привітати з поверненням, Згоранцеві — поспівчувати. Банальну проблему економії коштів головред примудрився довести до такого запеклого громадського спротиву й розголосу.

А там, здається, й зі звільненням Василя Нагорного не все гладко вийшло, теж журналіст має підстави до суду звернутися...

У соцмережах тим часом почалось бурхливе обговорення. Ось що пише ковельський активіст і журналіст Сергій Товкач:

"Лідер — веде колектив за собою, нікчема (в народі "ХУ*ЛО") — ховається за спинами залежних по службі людей. Подібне, на моє переконання, твориться в колись шанованій мною газеті.

Сьогодні в судовому засіданні вразив свіжоподаний лист-звернення головного редактора, адресований суду. Автор епістолярного жанру намагався легалізувати власне неуцтво в управлінні редакцією підписами майже чотирьох десятків її працівників, що додавалися до цидулки. Лише двоє з переліку знайшли в собі мужність не підписати інспірований адміністрацією "наїзд" на заслуженого колегу. Лише двоє!

Це затхлим подувом нагадало лиховісні 30-і, коли подібними доносами "колег" ламалися людські долі, формувалися колони "ворогів народу" з особистостей, що мали всього лиш власну думку. Вільне слово було злочином. Нині вільне слово журналіста знову стало злочином! У "Волині-тоталітарній"?

А журналіст Гаврилюк бореться ж не лише за себе, а й за вас, колектив! За окрадених днями недоданих відпусток творчих працівників, за редакторів відділів, зрівняних зарплатою із секретаркою керівника. За реальну участь трудового колективу в управлінні підприємством (так-так – саме підприємством. Комунальним, яким є редакція), аби від працівників не приховували, як у випадку з Василем Нагорним, інформації про його ж – Василя – зарплату.

Завтра Ярослав приступає до виконання обов’язків власного кореспондента у місті Ковелі.