«Ягодинська митниця - це не тільки кордон Польщі з Україною, це кордон філософської ментальностіІ». Так вважає виконувач обов’язків керівника цієї установи Андрій Андрейків, який у свій 41 рік встиг очолити три митниці і вільно володіє чотирма іноземними мовами.

Пан Андрейків прибув на Волинь у розпал реорганізації фіскальної служби України. Після того, як Верховна Рада ліквідувала Міністерство доходів і зборів, разом із ним було ліквідовано 24 митниці, в тому числі й Ягодинську. Замість неї невдовзі буде створена Волинська митниця ДФС. Чи стане це черговою зміною вивіски, чи установа все-таки почне працювати по-новому, розмовляємо з виконувачем обов'язків керівника структури. Пише газета Волинь-нова.

«В УКРАЇНІ НІ «ЧОРНОЇ», НІ «СІРОЇ», НІ «СИНЬОЇ» КОНТРАБАНДИ НЕ ПОВИННО БУТИ»
— Андрію Івановичу, доводилося читати, що Олександр Клименко, керівник одіозного Міністерства доходів і зборів, гроші вивозив навіть не чемоданами, а вантажівками. Ягодинська митниця також перебувала у підпорядкуванні цього відомства. Яку ситуацію ви застали в установі, коли прийшли на роботу?
— Період Клименка для митниці був, напевно, найважчим за всю її 23-річну історію. Митну службу фактично ліквідували, об’єднавши її з податківцями. З-понад 20-ти департаментів Міндоходів митною справою займався лише один. Цей хід, на мою думку, був однією з найбільш витончених диверсій економічного характеру проти України, адже знищили відомство, яке в різні часи забезпечувало від 40 до 60% надходжень до державного бюджету. Під різними приводами звільнили близько 10 тисяч фахівців. Розвалили інфраструктуру: знищили Митну академію, центр перепідготовки кадрів, кінологічних груп, енергетичну митницю. У свій час був виданий циркуляр, яким заборонялося приймати на роботу жителів Західного регіону. Не годиться кивати на попередників, але на моє переконання підвалини існуючого нині незадовільного стану економіки закладені саме такими рішеннями. Як наслідок, на сьогоднішній день значна частина керівного складу Міндоходів, яка курирувала митний напрямок, осіла у сусідній державі або опинилася, наприклад, на керівних посадах у Криму як уповноважені працівники Федеральної митної служби РФ.
— І тепер Українська держава фінансово знекровлена. Про новий бюджет говорять, що він буде дуже проблемним. Наповнювати його доведеться в тому числі й митниці. Які цифри планів очікуєте побачити і чи реально виконати їх при нинішньому курсі долара?
— Попри те, що Ягодинська митниця наразі перебуває у стані ліквідації і замість неї створюється Волинська митниця, впродовж останнього періоду ми постійно виконуємо планові показники. Минулого місяця, скажімо, забезпечили понад 330 мільйонів гривень надходжень до бюджету. Для порівняння, в попередні роки Ягодинська митниця ніколи не давала більше 150—170 мільйонів платежів на місяць. І це при тому, що зараз маємо спад вантажних перевезень через втрату ринків збуту у Луганську, Донецьку, Криму. Але наші працівники роблять усе від них залежне, щоб забезпечити бюджет у повному обсязі. Ми всі розуміємо, що зараз це не просто абстрактні цифри, а фінансування захисту вітчизни і заходів АТО. Особисто я вважаю, що державний бюджет повинен наповнюватися не за рахунок імпорту, для оплати якого викачують валютні резерви держави, а за рахунок працюючих громадян і національних товаровиробників.
— Так уже повелося в нашій країні, що після кожної зміни влади одним із перших кроків декларується наведення порядку на митниці і посилення боротьби з контрабандою. Які гарантії, що цього разу боротьба з контрабандою не закінчиться пустими балачками?
Насамперед зазначу, що за ініціативи попередньої влади так звана товарна контрабанда була декриміналізована і більше не передбачає кримінального покарання. З моєї точки зору, це було зроблено передчасно. В країні, де значна частина економіки перебуває у тіні, будь-яка декриміналізація злочинів повинна співвідноситися з реальним станом економіки, рівнем правосвідомості людей, їхнього благополуччя та наявності реальних відомств, які зможуть захищати економіку. Крім того, потрібен чіткий розподіл функцій правоохоронних органів. Повторю слова голови Державної фіскальної служби України Ігоря Білоуса: в Україні ні «чорної», ні «сірої», ні «синьої» контрабанди, ні будь-якого іншого кольору не повинно бути.

РОЗПОЧАВ РОБОТУ З... ВІЗИТУ ДО «ПРАВОГО СЕКТОРУ»
— Кожного, хто вперше потрапляє на кордон, вражають кілометрові затори фур на під'їздах до нього. У чому проблема — на митниці бракує працівників, комп'ютерів? Чому з польського боку черги набагато менші?
— Справа насамперед у різних технологічних підходах. У поляків одне навантаження на робочу зміну, у нас — інше. Є також розбіжності у законодавстві. Польські закони обмежують ввезення підакцизних товарів, зокрема, цигарок до двох пачок, і митники-сусіди дуже прискіпливо до цього ставляться. Тим часом в Україні щодо вивозу підакцизних товарів законодавець встановив надто ліберальні вимоги, які не відповідають нормам ЄС. Вирішити проблему можуть негайні зміни до законодавства, його синхронізація з правом Євросоюзу, до якого ми так прагнемо. Але загалом Ягодинська митниця працює надзвичайно інтенсивно. Через два волинські пункти пропуску Устилуг і Ягодин щодоби проходить до 300 вантажних і 1000 пасажирських автомобілів. Щоб зрозуміти наскільки це багато, скажу, що у Львівській області такий потік транспорту і вантажів обслуговують п'ять митних переходів.
— Ви прийшли на Волинь із Рівненщини, де також керували аналогічною установою. Відомо, що в цей час її пікетували радикальні політичні сили. Вам закидали, що сприяєте зростанню хабарництва на кордоні. Що скажете з цього приводу?
— Свою роботу на Рівненщині я розпочав із візиту до громадських організацій, в тому числі й у штаб «Правого сектору». Зробив це, знаючи про протистояння між попередньою адміністрацією митниці та громадськими організаціями. Цей крок дав можливість почути претензії до митниці з уст громадян. Із часом довелося визнати, що вони були не безпідставні. Вжиті заходи щодо звільнення посадових осіб Рівненської митниці призвели до збурення місцевих бізнес-кіл, які «обслуговували» звільнені митники. До критичного сприйняття інформації про виявлені порушення щодо підприємств, фактів тиску на суб'єктів господарювання з боку митників, порушення валютного законодавства додався ще й політичний присмак. На жаль, доводиться констатувати факти маніпуляції із законом і правопорядком, які прикриваються політичними гаслами та риторикою Майдану. А насправді не мають нічого спільного із громадським контролем над владою, боротьбою з корупцією чи побудовою громадянського суспільства. До речі, замовники акції так захопилися театральною постановкою, що залишили її сценарій у мене в кабінеті.
— Тим часом у волинських інтернет-виданнях з'явилася інформація, що вже й волинські підприємці нарікають на вас. Закидають, зокрема, що зупинили ввезення напіврозібраних автомобілів. Кажуть, нібито навмисне затягуються перевірки на кордоні, даючи цим «натяк на хабар».
Волинь — це регіон, де імпорт вживаних автомобілів є невід'ємною частиною економічного життя. Але ми маємо всі підстави вважати, що ввезення таких автомобілів суперечить законодавству. І про жодні хабарі тут не може бути й мови. Аналіз документів, податкових історій компаній вказує на необхідність ретельного вивчення цих операцій і бізнес-моделі загалом. Це питання має чимало аспектів, але зупинюся на одному: наскільки кваліфіковано можуть бути зібрані транспортні засоби світових брендів, завезені по частинах, у наших кустарних умовах? Навчаючись у Німеччині, я два місяці працював на заводі БМВ і знаю, що таке складальне виробництво. Це величезний комплекс, де працюють висококласні фахівці. На мою думку, в Україні таких можливостей немає. До речі, голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик, який розуміється на автомобілебудуванні, це підтвердив.

«МИТНИКІВ ГАНЬБИМО, АЛЕ ЯКА МАМА НЕ БАЖАЄ ВИДАТИ ДОНЬКУ ЗА МИТНИКА?»
— Розкішне життя митників у всіх на вустах. Чи можливо добитися того, щоб ваші працівники якщо жили не на одну зарплату, то принаймні не демонстрували розкошів і не дратувати ними зубожіле місцеве населення?
— Так повелося на Західній Україні, що на митниці могли працевлаштуватися лише жителі кількох прикордонних районів. І це не просто жителі, а куми, свати, родичі, чиї сімейні стосунки впливають на службові обов'язки. Молодій людині з вищою освітою через це сито було не прорватися. Я категорично проти митних династій, як і проти династій прокурорів, міліціонерів. Однак у суспільстві існують подвійні стандарти. З одного боку, ми ганьбимо митників, а з іншого — яка волинська мама не бажає видати дочку за митника? У свідомості людей автоматично закладено, що митниця – це гроші, ціни, а не цінності, це заробітки, однак не робота, це рішалово, а не управлінські рішення та відповідальність. І такий стан справ не має нічого спільного із присягою державного службовця, яку кожен підписує, приступаючи до роботи.
— Маючи на своїй території таку потужну структуру, як Ягодинська митниця, на фоні України Волинь продовжує вважатися регіоном депресивним і дотаційним. Скажіть, чи перепадає щось нашому краю від тих мільйонних сум, які збирає ваша служба?
— Волинь піднімуть іноземні інвестиції, сучасні методи підприємницької діяльності, вміння, бажання і сила духу працювати з іноземними контрагентами. Якщо буде прийнята адміністративна реформа, частина зібраних коштів залишатиметься у регіоні. Натомість дотації і субвенції з державного бюджету суттєво уріжуться. І доведеться добре помізкувати над раціональним використанням коштів, щоб забезпечити всі потреби. Водночас хочу наголосити, що сама по собі митниця для області не є панацеєю. Вона лише регулятор зовнішньої торгівлі і барометр привабливості регіону. До речі, з приводу Волині можу констатувати, що область надзвичайно приваблива для іноземців. Але вони не вкладають кошти у середовище, яке для них не зрозуміле. Мається на увазі не врегульоване законодавство, постійні політичні зміни, складність ведення бізнесу на місцях.
Ягодинська митниця — це не тільки кордон Польщі з Україною, це кордон філософії і ментальності. Поки люди будуть жити за рахунок вживаних автомобілів, які постійно завозять, поки рватимуть інвойси на мості, занижуючи митну вартість, і при цьому кричатимуть «Слава Україні!» — нічого не буде. Якщо називаєте себе патріотами — слід працювати як патріоти. Не можна збирати майдани, коли завозиш кузов автомобіля, який у ЄС навіть не погашений. Не можна складати машини в кустарних умовах, продавати їх на базарі й казати, що вони супер. Якщо хочемо змінити життя, треба змінитися самим.

Довідка:
Андрій Іванович Андрейків народився 8 травня 1973 року в Чорткові Тернопільської області. У 1999 році закінчив із відзнакою Львівський державний університет ім. І.Франка за спеціальністю міжнародні відносини, правознавство. Навчався в школі Американського права при Львівському державному університеті та IT коледжі права при Політехнічному інституті Чикаго (Іллінойс, США).

У митних органах — із 2003 року. Працював на посадах начальника митного поста «Чернівці» Вадул-Сіретської митниці, в.о начальника Виноградівської митниці, начальником Чернівецької митниці, в.о. начальника Рівненської митниці. Нагороджений відзнакою Генерального секретаря Ради Європи, Асоціації членів конгресу США та Верховної Ради України. Володіє німецькою, англійською, польською, російською мовами, вчить італійську.