Ще в ранньому дитинстві Михайло Кулинич любив перевтілюватись у священика. Але висвятили його у церковний сан після 30 років. Днями виповнюється перший рік його церковного стажу. Править він у парафії, яка перейшла з московського до київського патріархату у селі Печихвости Горохівського району. Пише газета «Вісник+К»
Пам'ять Михайла Кулинича міцно закарбувала, як його п'ятирічним хлопчиком бабця вперше привела до церкви у рідних Пустомитах на Львівщині. Він і досі згадує слова священика, мовлені тоді до бабусі. Згодом після кожних відвідин храму Михайлик вдома одразу казав бабці: «Давайте ви будете за дяка, а я - за священика». Довге покривало на дитячих плечах ставало священицькою ризою, і тоненький голосок починав «правити службу». Бабця підтримувала онука і майстерно виконувала роль дяка. У справжньому храмі хлопчина дуже уважно стежив за діями священика. А за таїнством шлюбу взагалі спостерігав, затамувавши подих. Коли ж сільською вулицею йшла похоронна процесія, хлопчина вибігав до брами з тієї ж причини - дії священика притягували увагу малого, наче магніт. Нема нічого дивного, що Михайлика помітив священик і залучив до прислуговування в церкві. Цією справою хлопець продовжив займатись і після школи, навчаючись в училищі.
А от спогадів про рідного батька у Михайла нема. Хлопчина осиротів у три з половиною роки. З часом мама вийшла заміж вдруге, і у Михайлика з'явилась ще сестричка. Про виховання дітей у родині дбали змалку. Мама, яка працювала на пошті бухгалтером, віддала шестирічного сина до музичної школи. Через рік у перший клас середньої школи хлопчина йшов, уже навчаючись у другому класі музичної. Малий музикант ще не вмів ні писати, ні читати, тому завдання у щоденник записували вчителі. Вдома батьки перечитували і казали, що робити юному скрипалю. Любов до музики супроводжує Михайла Кулинича усе життя. Після дев'ятого класу поступив у Львівське державне музичне училище імені С.П. Людкевича по класу дерев'яні духові інструменти на спеціальність «Гобой». Згодом уже сам викладав у музичній школі сім років. Чоловік професійно грає на скрипці, гобої та саксофоні.
Духовна дорога до храму для Михайла Кулинича не була аж надто простою. У Львові він вчився не лише в музичному училищі, а й закінчив духовну семінарію апостола євангеліста Іоана Богослова. Проте священиком став не одразу. Зізнається, що після семінарії ще не відчував справжньої готовності. Такий момент настав уже в зрілому віці. Висвятили 34-річного чоловіка 21 листопада 2013 року. Дияконська хіротонія була в селі Липно Ківерцівського району. Через місяць митрополит Луцький і Волинський Михаїл у Луцьку в Свято-Троїцькому соборі висвятив Михайла Кулинича у сан священика. Після 30-денної дияконської практики і місячної священицької в соборі владика Михаїл направив його на парафію в Любешівський деканат у село Лахвичі. Першу літургію отець Михайло провів 15 лютого 2014 року. Через півроку владика Михаїл перевів священика на парафію в село Печихвости Горохівського деканату. 1 вересня у Волинській єпархії з'явився указ про призначення Михайла Кулинича настоятелем церкви Введення в храм Богородиці у Печихвостах. Але цьому передували майже революційні події.
Місцева громада все голосніше заявляла про бажання перейти до Київського патріархату. Кажуть, що перші розмови почались ще зо два роки тому. Але по-справжньому розбурхали ситуацію у волинському селі події на Майдані. Точніше, відмова тодішнього настоятеля проводити служби і молитися за майданівців та, зокрема, за «Небесну сотню». Навіть церковний гімн «Боже, великий, єдиний» не дозволяв виконувати. Додали масла у вогонь і криваві події на Донбасі. Парафіяни звинувачують саме Москву у розв'язанні війни. Тому й звернулись до владики Михаїла з проханням про перехід під крило Київського патріархату. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл пішов назустріч печихвостській громаді і направив на горохівщину священика Кулинича.
Зустріч з парафіянами отець Михайло запам'ятав добре. У Печихвости він приїхав напередодні Дня незалежності разом з горохівським благочинним та ще двома священиками із сусідніх парафій. Волиняни прийняли галичанина прохолодно. Під церквою вирували пристрасті. Та невдовзі емоції вщухли, люди відкрили двері церкви, і майбутній настоятель разом з трьома священиками спільно відслужили молебень до Пресвятої Богородиці. У неділю, на День незалежності, теж приїхав з благочинним та відслужили літургію. І відтоді Михайло Кулинич опікується духовним життям місцевої громади. А селяни допомагають ремонтувати церковну хату, щоб священик оселився у Печихвостах. Нині йому доводиться добиратись з дому до храму майже сотню кілометрів.