На позиціях під Дебальцевим воюють майданівці ледь не в кожному окопі, їх не зупинили кулі на Інститутській, і вони вирішили битися за українську перемогу до кінця, йдеться в сюжеті ТСН. Тиждень.

У підрозділі "Скорпіон" більшість бійців із майданівських сотень. Річницю Майдану в дебальцевських шанцях відзначили спогадами по загиблих друзях: гранати, розкидані між кухликами з чаєм, такий собі бліндажний натюрморт та сумні спогади. На узвозі Інститутської донеччанин дядя Толя втратив кількох друзів. Мав загинути сам, та снайпер помилився, і куля увійшла на кілька сантиметрів лівіше серця. 20 лютого на передній край Майдану він пішов, попросивши благословення у священика, й був готовий до найгіршого. Дядя Толя пам'ятає червоні плями крові на підлозі в готелі "Україна", де розгорнули медпункт Майдану, і чорне вбрання священика біля нього. Мертві лежали поруч із живими.

Згодом стало зрозуміло, що Толя житиме, але кістки лівої руки в нього немає. Німецькі хірурги вирішили своїм коштом вилікувати п'ятьох поранених із Майдану і Толі пощастило опинитися серед них. Біль у понівеченій руці не давала заснути вночі, втім, він вирішив іти воювати, та жартує, що з металевою рукою майже термінатор.  

Дядя Толя та ще один "воїн світла" Іванич - така собі майданівська розвідгрупа. Кому ще довіряти, як не побратимові по революції. Щоразу, коли вони вдвох ідуть у рейд, по одній гранаті залишають для себе. На війні в одному окопі опинилися й ті, хто штурмував Майдан, й ті, хто його боронив. "Я в батальйоні "Донбас" був, а в батальйоні "Артемівськ" "беркутівці". І я пишаюся, що воював з ними. Є, звичайно, протиріччя, але пацани воюють, і вони патріоти по-своєму", - кажуть бійці. А от розвідник на прізвисько "Маклауд" зізнається, що прихильником Майдану не був, але це не заважає йому бути відданим патріотом своєї країни. У таборі бойовиків ходив по лезу ножа і знає, що напад готували давно.

"Війна не через Майдан. Вона давно назрівала, і Майдан тут абсолютно ні до чого", - впевнений "Маклауд". Тим часом, у башті сморід від пороху, а гуркіт від гармати такий, що дуже легко втратити слух. Та найгірше, що бійці  обкладені снарядами зусібіч. Якщо влучить противник, навіть кісток не знайдеш. Артилеристи ж жартують - майданівця  не налякаєш.    "Нехай ми будемо воювати, а не молоді. Ми ще не закінчили справу, яку розпочали на Майдані", - переконаний навідник Олександр Кравченко.