Три дні поспіль околиці Дебальцевого обстрілюють з "Градів", найважчий обстріл стався минулої ночі, але українські солдати на вогонь не відповідають – у них наказ спостерігати попри втрати серед наших бійців, повідомляє ТСН.

Браму на виїзді з міста боронять хлопці з вже колишнього 25-го тербатальйону, а тепер – 25-го мотострілецького батальйону ЗСУ. Щоранку під кулями снайпера піднімають прапор над постом і щовечора його опускають. Вони поклали російських морських піхотинців, коли ті спробували розвідкою боєм увійти в місто. На своєму клаптику української землі хлопці з Київщини воюють уже понад три місяці без замін та надії на тепло й відпочинок. Після перейменування батальйону, термін їхньої служби на фронті фактично обнулили.

Їх поливають щодня градами та мінометами, а солдати стоять й не відповідають. У таких спостереженнях за ворогом уже загинуло кілька бійців, а ті, що поранені, не можуть довести у шпиталях, що це бойові поранення, а не побутова травма. 

"Хлопці, які отримують поранення, їм роблять "необережне поводження зі зброєю". Наші дружини не можуть добитися того, що якщо когось вб'є, просто виходить - загинули хлопці через халатність", - каже боєць батальйону.

Найстарший боєць – 55-річний Юрій каже, що за чотири місяці отримав лише одну зарплату, чи будуть інші – має постійно дізнаватись дружина.

"Мені за 4 місяці дали першу зарплату і обіцяли, що друга буде. Жінка в середу дізнається, то мені знову треба їхати, щоб дали зарплату", - розповідає військовий.

Хлопці самі про себе дбають, бо Збройним силам нині не до них – солдати не знають навіть, де їхні командири. Ті тут бувають рідко й на короткий час. Військові дякують усім волонтерам, що тримають їх – захисників Батьківщини - на плаву.