Відразу вісім образів замироточило в одному храмі на Волині - у селі Забороль, що розкинулося за кілька кілометрів від Луцька. Тут понад сто літ височіє Собор Пресвятої Богородиці. Востаннє рука майстра торкалася стін сорок років тому. Але цього літа чимало розписів «заграли» барвами по-новому - їх блиском покрило  миро. Миро є навіть на фото Настоятель собору отець Віталій Антонюк, який керує тутешньою парафією УПЦ Київського Патріархату понад два десятки літ, побачив дивовижне явище під час особистої бесіди в храмі з прихожанкою. Пише газета Вісник і К.

Жінка просила поради у складній життєвій ситуації для дорослих дітей, які самі з певних причин до церкви не поспішали. «Ну зробіть щось», - благально дивилася на священика. - Я ж не чарівник, думками не приведу їх сюди, - відповів о.Віталій. - Ви вимагаєте дива... У ту мить погляд священика впав на одну з центральних колон собору, на якій зображений Святитель Миколай. Вона наче вкрилася росою. Проте в храмі було сухо, адже надворі стояв липень.

Отець Віталій підійшов ближче, торкнувся крапель пальцями. А вони... не висохли на руці, а розплилися маслянистою плямою. Священик розтер її і відчув незвичайний аромат. - Ви хотіли дива? Ось воно... - і підвів прихожанку до образу, що мироточив. Ще тиждень настоятель спостерігав за дивовижним явищем, щодень проводячи у молитві в святій обителі не одну годину. Він детально оглянув усі ікони в храмі і виявив, що мироточили чотири образи: два зображення святих на центральних колонах, і ще два - в іншій частині собору. Переконавшись, що то не рукотворне диво і не «пензель» природи (не конденсат), про все розповів митрополиту Луцькому і Волинському владиці Михаїлу. Проте новина про диво Господнє розлетілася околицею раніше. Паломники поспішали на власні очі побачити те, як Господь виявив себе. За тижні зо два до храму вже їхали люди автівками з різних областей - з недужими і каліками, з малими дітьми і немічним стариками, батьки й дружини хлопців, що служать в АТО. Люди передавали інформацію в соцмережах, телефонували рідним й кликали на вечірню у Забороль. Тут кілька місяців служби Божі відправляли щодня - не раз бувало так, що віруючих ледве поміщали стіни храму (приходило до трьохсот людей).

Священик піпеткою збирав миро з «плачучих» образів, змішував його з оливковою та вазеліновою олією, мирував вірян. Проте чимало людей самі руками стирали зі стін та мальованих образів маслянисті краплі. Аби врятувати від пошкодження одну з найстаровинніших ікон храму - образ Богородиці з Дитям, мальований на деревяній основі, - священик заніс її у вівтар, а на те місце, де зазвичай стояла святиня, помістив фото-копію. Яким же було здивування священика, коли наступного дня і вона замироточила... «Заплакав» святий Онуфрій, коли вибирали московського митрополита Онуфрія Так «просльозилося» у Соборі Пресвятої Богородиці вісім образів: Святителя Миколая, Феодосія Чернігівського, апостола і євангеліста Луки, стінопис Покрови Пресвятої Богородиці, давня ікона Діви Марії з Дитятком, копія цього образа, вівтарний образ Господа-Вседержителя. Останнім «заплакав» Святий Онуфрій. Сталося це у переддень, коли іншу конфесію очолив митрополит Онуфрій - краплі проступили з глека біля ніг святого.

Усі ці образи були створені у різні дні різними майстрами й на відмінних матеріалах (більшість мальованих образів - робота сільського священика Петра Ткача, який після повоєнної розрухи відбудував святиню й правив у Заборолі аж до початку 90-х років). Пояснити, як миро проступило крізь стіну, фотографію, дерево та фанеру неможливо, це не піддається людському розуму. Цікавлюся в отця Віталія, як церква трактує таке знамення. - Миро - це на добро, бо це - мир. То знак Божий - так являються людям дива, щоб вони укріпилися у вірі, пізнали свої гріхи, покаялися. Адже першими словами після воскресіння Господа були «Мир вам». Ми сподіваємося, що Всевишній не залишить нас у біді в такий нелегкий для України час. І сьогодні ми кожну службу починаємо з молитви за мир. Щодо мироточення у нашому храмі, то, певно, не випадково першими «заплакали» саме центральні колони: щоб люди зайшли - і відразу бачили. При цьому цікаво, що маслянисті сліди проявилися на чотиригранній колоні лише з фронтального боку, а на трьох інших, де теж є розписи, - ні.