Микола Володимирович Ларін народився 8 травня 1975 року у місті Устилузі. Закінчив місцеву школу, працював у ТзОВ “П’ятидні” простим робочим. Пише інтернет-видання БУГ.

Сім’я виховувала двох дітей – доньку, 19 років та сина,17 років. Сам солдат ще у дитинстві втратив матір та батька. Зі слів мера Устилуга Віктора Поліщука, родина Ларіних віддала на фронт одразу двох чоловіків – Миколу та його двоюрідного брата Андрія. “Коли до міської ради потрапила інформація про загибель солдата Ларіна, не одразу повідомили родині, оскільки не знали хто з двох хлопців…”, – каже пан Поліщук. Не гаячи часу до справи доєднався Володимир-Волинський районний комісар майор Борсук та волонтерська група Костянтина Зінкевича, аби якнайшвидше забрати тіло загиблого земляка із гарячої точки. “Неодноразово “груз 200″ потрапляв під повторні обстріли та не доїжджав додому, тіла воїнів залишаються досі не поховані у інших районах”, – каже мер.

Доля посприяла тому, аби тіло Миколи Ларіна доставили мікроавтобусом на батьківщину без надмірних перешкод. Вчора містечко зустрічало героя запаленими лампадками та вигуками “Герої не вмирають”. Сьогодні місцевий священник, волонтер за Божим покликанням отець Юрій Здебській відспівуватиме Миколу Ларіна у місцевій Святовознесенській церкві. На даний момент міська рада Устилуга, районий комісаріат та організація, де працював загиблий усіляко фінансово та морально підтримують сім’ю загиблого. Завтра у місті збиратиметься позачергова сесія міськради для вирішення питання матеріального забезпечення родини воїна.

Рядовий Микола Ларін наступного року мав святкувати ювілей – свою 40-річчя…