Ще одна група бійців 3-го батальйону Добровольчого українського корпусу відправилась боронити Україну на схід вчора, 6 грудня. Вояків проводжали рідні, побратими та священнослужителі.

На ротацію відбули як новачки, які пройшли підготовку, так і досвідчені бійці, ті, які протягом не одного місяця уже там були - зокрема, боронили аеропорт Донецька і село Піски поблизу летовища. Серед інших, завтра знову візьме зброю до рук 22-річний ковельчанин Павло. Пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

 

Попри те, що хлопець в бою під аеропортом отримав поранення під час обстрілу, налаштований він рішуче. Каже, що його чекають побратими:

«Там зараз тримають оборону хлопці, які декілька місяців вже дому не бачили. Потрібно їх замінити, щоб і вони мали можливість побачити рідних».

Юного кіборга теж чекають вдома – сестра і мама дуже переживають за нього, проте, розуміють та поважають вибір хлопця.

Павло зізнається, що нині донецький аеропорт залишається найгарячішою точкою бойових дій – обстріли там не припиняються ні на хвилину. До того ж, захисники Вітчизни тримаються з останніх сил практично без умов – в них немає ні тепла, ні води, ні стабільного харчування.

 

 


Юнак каже, що останнє, що додає чоловікам сили боронити рідну землю – це адреналін і сила духу.

Не менш бадьоро налаштований і 30-річний Сергій. Чоловік стверджує, що настрій виключно «на перемогу»:

«А як по іншому? Ми ні на кого нападали, а просто боронимо свою землю, тому і правда на нашій стороні».

На запитання про те, чи боїться чоловік повертатись в те пекло, він відповідає, що людина звикає до всього – в тому числі і до страху.

 

 


Разом з тим він зазначає, що деякі українці дарма тішать себе ілюзіями – на сході триває ніяке не АТО, а повномасштабна війна.

Вояки Добровольчого українського корпусу відправляються на схід не з пустими руками – у складі автоколони, яка взяла курс на Піски пізно ввечері, повністю завантажений бус з провізією. Їх, зі слів волонтера ДУКу Василя, зібрали жителі сіл Торчин та Смолигів - місцеві жителі приносили продукти для вояків у спеціальні пункти збору.

 

 

 

Добряче допомогли батальйону і благодійники, які презентували захисникам Вітчизни потужний пікап, який відпетер служитиме у зоні АТО в якості транспортного засобу.


Та не менш важливими, ніж продукти, спорядження чи навіть зброя, є обереги. Хто б міг подумати, що серйозні чоловіки, які кожен день ризикують життям заради нашого миру, так розчулено можуть притискати до грудей дитячі малюнки.

Зокрема, цього разу їх збирали у торчинській школі серед її учнів.

Воїнам в дорогу подарували ляльки-мотанки, які з давніх-давен в Україні були оберегами від всіх бід і нещасть.

Їх лучани виготовляли під пильним керівництвом відомої майстрині Галини Черниш. Також кожному з «кіборгів», які боронять донецький аеропорт, вручили православні обереги – хрестики та пояси з молитвами про захист.


Благословили на добрі діла і священнослужителі. Як зауважив протоієрей отець Юрій, це великий подвиг – вирішити ризикнути своїм життям заради співвітчизників.

«Вас до цього ніхто не змушував. Ви самі вирішили стати на захист рідної землі, а це веселий подвиг. Ви ризикуєте своїм життям там, аби ми могли спокійно спати тут. А тому не слід думати що, мовляв, якщо не говорити про проблему, то вона вирішиться сама собою – навпаки, стане лише гірше. Тому потрібно щоб люди цінували те, що ви робите для нас», - зазначив під час проповіді святий отець.

Останні затяжки перед довгою дорогою - і перші автомобілі колони рушають в ніч. За ними – наступні, яких проводять родичі та близькі аплодисментами та повітряними поцілунками. А вже за якусь добу ці герої знову візьмуть до рук зброю для того, щоб вберегти Україну від нападів ворога.