Строки ротації першого батальйону територіальної оборони «Волинь» щоразу зміщуються. Остання обіцяна дата – 15-25 грудня. Сьогодні – вже 17-те. Та ротація батальйону досі не розпочалася. Пише Інформаційне агенство Волинські новини.

Як відомо, 24 грудня буде рівно три місяці як волинські бійці опинилися на передовій. В батальйоні не обійшлося без втрат – нещодавно Волинь попрощалася з Сергієм Склезем. Є інформація, що декілька військових потрапили до ворожого полону.

Свого часу батальйон намагалися прикомандирувати до однієї з регулярних частин, однак проти цього виступили військові.

Вони готові йти за своїм командиром до останнього і готові воювати, але в тому складі, який є досі. Однак, тримісячне перебування на лінії фронту потребує перерви і чоловіки чекають заслуженої відпустки.

Свого часу родичі оббивали пороги облдержадміністрації з проханнями зв’язатися з Міністерством оборони і посприяти ротації бійців. Тоді й почалися обіцянки з термінами. Спершу говорили, що чоловіків почнуть виводити з 10 грудня, згодом з’явилося повідомлення, що їх виведуть з 15 до 25 грудня.

Як розповіла дружина одного з бійців Ірина (ім’я змінене), чоловіків щоразу годують обіцянками. Їхній командир вже й до Києва їздив, і питав, скільки можна годувати обіцянками. Адже родичів обласне керівництво запевнило: ось-ось має розпочатися ротація. На це вищі чини здивувалися: мовляв, про такі обіцянки облдержадміністрації вперше чують, і дат таких керівництво не називало. Ба, більше: командиру показували документи, згідно з якими ротація має відбутися наступного року. Однак, генерали почали переконувати, що бійцям «вирішили піти на зустріч» і постараються вивести їх до Нового року, але кінцеві терміни - січень 2015-го. Замінити їх мають ті військовослужбовці, які повернуться з відпусток. Та поки що заміни не знайшли. І офіційних документів про ротацію не пред’явили.

До слова, є припущення, що з документацією про місце перебування батальйону також є непорозуміння.

Ірина розповідає: бійці вже кілька тижнів «на взводі», сперечаються через побутові дрібниці. На щастя, як розпочався «режим тиші», стали ніби менше стріляти. А до того їх і зі стрілецької зброї накривали, і з ГРАДів.