Основний продукт харчування українців протягом року дорожчав кілька разів. Після останнього зростання ціни чимало лучан купують хліб простої рецептури, так званий соціальний, - пише газета Волинь-Нова.
     
«У мене дежавю», - подумалося, коли побачила чергу, що мокла під дощем біля хлібного кіоску. Подібне було хіба що у радянські часи, для яких черги - звичне явище. Тоді ми проводили у них значну частину вільного часу. Стояли за горілкою, цитрусовими, маслом і цукром… Тепер - за хлібом. Вчорашнім. Після останнього подорожчання черги збільшилися.

У хлібний кіоск, що на проспекті Соборності, його доставляють тричі на день. Перший завіз - із 8.00 до 9.00. Точніше сказати, коли прийде машина із заводу, ніхто не може. Тож люди приходять спозаранку і чекають. У черзі - переважно жінки. Журналіст прилаштовується «у хвіст».
-Не знаєте, машина вже була? - дихає хтось у спину.
Озираюся - захекана жінка ставить господарську сумку на коліщатках.
-Напевно, маєте велику сім’ю? - намагається зав’язати розмову журналіст.

-Нас двоє і четверо дітей, - каже. - Троє хлопців. Буханки хліба на день нам мало. Після того як хліб подорожчав, ходжу тільки сюди. Тут він дешевший - 2 гривні 75 копійок. За буханку свіжого треба віддати більш як п’ять. А в кіоску від теремнівського заводу я за таку ціну дві куплю. Трохи зекономлю на інші продукти.
 - Але ж він, певне, як дуб, - припускаю.
 - Беріть, не сумнівайтеся, хліб нормальний, - підхоплює розмову жінка, яка стоїть попереду. - Смак такий, як у свіжого, хіба що трохи холодний. Я беру постійно, бо на дорожчий не вистачає коштів.
 - Я завжди його купую, коли в село їду, - додає її сусідка. - Там за буханець треба заплатити більш як п’ять гривень. Батьки старі, ходити у магазин часто не можуть. Тому й беруть три - чотири буханки, щоб на тиждень вистачило. Коли зачерствіє, відпарюють, роблять грінки.
 - І я в село купую. Їду ж на тиждень, - каже молодиця у картатій хустині. - Беру сім хлібин. Йому ж нічого не бракує… А хто буде купувати за п'ять гривень буханець свіжого, яку сім’я з чотирьох чоловік з’їсть за один раз.
У черзі переважно люди, в яких, як кажуть, фінанси співають романси. Хоча є й такі, котрі могли б собі дозволити купити хліб і за шість гривень, але ходять сюди по вчорашній, бо мають хворий шлунок. Недаремно ж є приказка: «Від черствого хліба живіт не болить».
У Лідії Іванівни (так назвалася бабуся, з якою журналіст познайомилася у черзі) нема проблем зі шлунком, зате є з грошима. Купує в кіоску на проспекті Соборності дешевий хліб, бо за нинішніх цін, каже, не може звести кінці з кінцями. Не завжди має гроші й на вчорашній. Зізнається, що частенько доводиться сидіти на каші з дешевих круп. Жінка живе із сином–інвалідом. Обоє хворіють.
-Маю борг за квартиру 1700 гривень, - ділиться наболілим, бережно ховаючи у пакет буханець «Подільського». - Заплачу - не залишиться на продукти і ліки. Син отримує 1000 гривень пенсії по інвалідності, я - 1085. Лікується на денному стаціонарі. Треба було поставити десять крапельниць, зробили - п’ять. Перервали лікування, бо не було грошей. Пішла у міськраду за допомогою. Пообіцяли дати 500 гривень, але і вони мене не врятують. Ще ж маю 1000 гривень кредиту.
Доки розмовляли, привезли хліб. Небагато - лише ящик. І черга захвилювалася, чи вистачить. «Не давайте по дві буханки в одні руки», - вигукували ті, котрі стояли в кінці. Усе це нагадало 1990–ті роки. Бракувало тільки сварок і образ. Втім, за словами продавця Марії Петровської, і вони іноді трапляються.

-Якщо черга велика, а хліба привезуть мало, то мусимо ділити по одній–дві хлібині, бо ж беруть і по п’ять–десять, - розповідала жінка. - До нас їздять не тільки з 33-го мікрорайону, а й із навколишніх сіл. Коли хліба не вистачає, телефонуємо на завод і просимо підвезти. А нам кажуть, що раді б, але спеціально для вас не печемо. Прийде «повернення» з магазину - будете з хлібом. 

Журналісти розмовляли з продавцем, коли черга уже розійшлася. Але й тоді жінка не сиділа склавши руки - щоразу підходили покупці. Купували і дорожчі сорти хліба, але частіше просили дешевшого. Навіть кондуктор із тролейбуса прибігла, на ходу витягуючи гроші, бо ж купити вчорашній хліб можна лише тут і ще у двох кіосках.
Зазначу, що реалізують повернений магазинами чорний і білий хліб сортів «Подільський» та «Січовий» за однаковою ціною - 2,75 гривні за буханець. Це продукція простої рецептури, так би мовити, для бідних. А оскільки їх через політику затягування пасків, яку провадить уряд, наступного року буде більше, то вже нині можна спрогнозувати, що попит на дешевий вчорашній хліб зростатиме.