Погрози, вибиті зуби і понад 260 судових слухань – ось далеко не повна ціна, яку заплатив за посаду директора Олександр Шепеля, - пише Волинська газета.

Із самого початку новий ринок у курортному Шацьку прославився чварами. Бо щоб заманити людей у його недешеві контейнери, старий базар хтось палив, намертво закривав і навіть лайном заливав!

Однак тісто, замішане на чварах, і досі бродить. А в ролі обвинуваченого, опинився 35-річний Олександр Шепеля: чоловік недурний, із вищою освітою, який із дружиною трьох неповнолітніх дітей виховує.

Що ж привело пана Олександра у стіни Апеляційного суду Волинської області? Виявляється – «войнушки» за базар, які влаштували між собою декілька київських бізнесменів, а крайнім виявився наш земляк. Його, за словами самого пана Шепелі, підставили, «пришили» кримінал, а 30 жовтня Шацький районний суд звинуватив Олександра у наданні неправомірної вигоди. Так-так, саме «наданні», а не «отриманні». Тобто, відповідати за 140 тис. грн. мусять не ті, в чиїх кишенях опинилися гроші, а той, який ті гроші передав. Причому відповідати по-дорослому! Згадана стаття Кримінального кодексу передбачала до трьох років тюрми, які служителі Феміди замінили на рік іспитового.

Чому ж Олександр Сергійович не погодився із таким доволі лояльним вироком? І що взагалі ховається під прилавками досі скандального ринку?

Зі слів Олександра Шепелі та його колишнього заступника Валерія Корпача, ситуація склалася, як у прислів’ї: «Пани сваряться, а в холопів чуби тріщать».


«Основними власниками ринку (офіційна назва – ПрАТ«Шацьке РТП») є три юридичних і чотири фізичних особи. Всі вони бізнесують у столиці, а живуть хто де: навіть на Сейшельських островах. Та не дарма кажуть: спільна тільки болячка добра. Так і тут вийшло: власники поділилися на два ворожі табори, кожен із яких прагне надурити конкурента і, зрештою хоче, «віджати» ринок», - пояснює Олександр Шепеля.

«Коли два роки тому Олександра запросили стати керівником «Шацького РТП», попередній директор (ставленик ворожого табору) не віддав ні печатки з документами, ні комп’ютерних даних бухгалтерії. Кинув на стіл ключі (мовляв, розбирайся) і пішов. Аби допомогти Олександрові розібратися в юридичних питаннях і надалі вести справи виключно у правовому полі, мені запропонували стати заступником директора. І я погодився», – долучається до розмови Валерій Корпач, пенсіонер СБУ.

Як зазначають співрозмовники, цькування на фірму почалося від самого початку зміни керівництва і тривало всі два роки, скільки Шепеля був директором:

«Ми пережили більше 20-ти різних перевірок (із прокуратури, податкової, інспекції праці, пожежної, санстанції). Ворожий табір власників робив усе, аби не дати працювати новому керівництву. Нам погрожували у телефонних розмовах, вимагали добровільно писати заяви на звільнення. Якось двоє із власників із своїм прихвостнем-рішалою зумисно приїхали з Києва, побили мене прямо у директорському кабінеті (про що є заява в міліцію і дані судмедекспертів за гематоми і вибиті зуби). І врешті придумали пастку, як мене усунути з посади і засунути в тюрму», – не приховує Олександр Сергійович.

Із нещодавнього слухання в апеляційному суді стало відомо, у грудні 2012-го директор «Шацького РТП» Шепеля О.С. мав виплатити власникам підприємства відсотковий дохід від емітованих облігацій із числа коштів, отриманих від прибутку ринку. Залежно від кількості облігацій, кожен власник міг розраховувати на суму від кількох тисяч до кількох десятків тисяч гривень. А точну цифру відсотків встановлював комерційний банк, із яким фірма від початку своєї діяльності та випуску облігацій мала відповідну угоду.

«Але ворожий табір власників так обставив ситуацію, що унеможливив виплату грошей за процедурою, давно встановленою Нацкомісією із цінних паперів. Через це частина бізнесменів (тих, які не хотіли бачити мене директором) не отримала процентів зі своїх облігацій (а це близько 140 тисяч гривень), зате отримала підстави подати на мене в суд. Для мого знищення конкуренти підключили правоохоронців (попередній директор є кумом місцевого міліцейського начальства), найняли дорогих адвокатів, я став фігурантом цивільних і навіть кримінальних справ, які розглядалися не тільки в Шацьку, а в Луцьку, Львові, Рівному та навіть столиці. Бувало, в один і той же день викликався на слухання у чотири різні суди. А загалом протягом останніх двох років пережив більше 260 судових слухань!», - продовжує Олександр Шепеля

«Утім, майже з усіх порушених справ ми виходили переможцями. І знаєте чому? Бо роботу «Шацького РТП» будували чесно і прозоро. Навіть у справі про нібито незаконну передачу 140 тисяч маємо висновки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка визнала: у ході перевірки діяльності «Шацького РТП» порушень не виявлено», - зауважує Валерій Корпач

Але, зрозуміло, протилежна сторона має іншу думку. Тож і на нещодавньому слуханні в Апеляційному суді адвокат Лука Кумановський укотре повторив: Олександр Шепеля не мав права передавати 140 тис. тим власникам, які й без того отримали свої відсотки з облігацій. А відсутність у Шепелі банківських реквізитів для перерахунку грошей декільком власникам та відсутність у бухгалтерії підприємства відповідних документів із цього приводу (їх привласнив попередній керівник) – зовсім не виправдання злочину. Бо, мовляв, у такому разі гроші мали би місяць лежати на спецрахунках.

Прокуратура ж під час слухання зайняла позицію «ні вашим, ні нашим». Бо з одного боку прокурор вважав надто суворим покарання у три роки тюрми, замінених іспитовим терміном. Тим паче, що й стаття, за якою Шепелю судили, передбачала покарання у вигляді штрафу.

Однак із іншого боку прокурор наполягав, що гр. Шепеля все-таки скоїв злочин, надавши неправомірну вигоду декільком власникам. І раз так, то повинен компенсувати збитки в сумі 140 тис. грн. (хоча судді першої та апеляційної інстанцій зазначили: ця сума не може бути кваліфікована як збитки).

Але козирним тузом у слуханні в Апеляційному суді став фінальний виступ захисника Шепелі, під час якого адвокат повідомив: київські бізнесмени, які так затято вимагають віддати їм проценти відповідно до кількості облігацій, досі не надали будь-якого документального підтвердження на отримання відсотків із цих облігацій. Тобто на підставі чого директор мав знати, скільки, кому і куди перерахувати горезвісні проценти?

Отож, як-то кажуть, приїхали… Побачивши, що діло зайшло у глухий кут, колегія суддів Апеляційного суду Волинської області відправила справу на новий розгляд, а Олександр Шепеля готується до нового раунду боїв за свою тепер тільки честь і гідність. Бо з посадою керівника він таки розпрощався…