На волинських митницях сотні людей вистояли по 7-9 годин в черзі, - про це пише Волинська газета.

10 січня 2015 р. стало моментом істини для сотень вітчизняних та польських контрабандистів, які через незаконне переміщення через польсько-український кордон підакцизних товарів зробили і для себе, і для своїх покровителів надприбутковим бізнесом.

Проте митники сусідньої держави, здається, перегнули палку: доки майже вся зміна із собаками обнюхувала довжелезні черги автомобілів та бусів, а друга частина розкурочувала на оглядових ямах начинені цигарками та алкоголем транспортні засоби, ні в чому не винні громадяни всіх країн Європи стояли в черзі замість 1-2 годин аж цілих 7-9.

Розмови про скасування візового режиму, про лібералізацію країн Шенгенської зони до України і тому подібна міжнародна «попса» не мають під собою жодного грунту, адже небожителі літають у Брюссель та інші європейські столиці авіалайнерами, а основна маса люду звикла пересуватися наземним транспортом.

Відтак, не зважаючи на всі старання українських прикордонників та митників швидко, кваліфіковано та чесно проводити всі процедури, пов’язані з перетином громадян міждержавного кордону в пунктах пропуску «Устилуг-Зосін» та «Ягодин-Дорогуск», не все залежить від нас.

10 січня 2015 р. це  зайвий раз підтвердило.  Довжелезні черги з українського боку виникли через те, що польська сторона майже припинила пускати транспортні засоби на свою територію.

Перший «корок» створили посеред мосту через прикордонну річку Західний Буг. Другий – уже біля самого пункту пропуску «Дорогуск». І якщо рядові та офіцери Надбужанськго відділу Прикордонної варти РП виконували свої функції фахово та оперативно, то в будках, де оформлювалися документи подорожніх, замість 4 митників працювала лише одна особа.

Інші вигулювали службових собак, які винюхували приховані наркотики, а ще якась частина розбирала на запчастини автомобілі контрабандистів, які мали нещастя попастися того вечора зі своїм вантажем на очі «службі цельній». Зрозуміло, що кожна людина володіє лише парою рук та одним комп’ютером, тому черга росла, як на дріжджах. Процедура, котра зазвичай займає максимум 30-40 хв., дощового та похмурого вечора 10 січня затягувалася майже до 2,5 год.! У сумі – майже 700 хвилин черги.

Таким чином, можемо констатувати: польські митники в боротьбі з контрабандистами діють за принципом колективного покарання (система радянського педагога Макаренка), коли за одного порушника мусить відповідати цілий загін.