На Волині проводять уже п'ятий психотренінг для військових із зони АТО, - пише журналіст газети «День» Наталія Малімон.

Взагалі-то розробник цього проекту, кандидат психологічних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Антоній Мельник вважає, що мирним за своєю природою людям, які пережили жахи сучасної війни, наразі потрібен не психотренінг.

Не тільки, точніше кажучи, психотренінг, а повноцінна реабілітація (відновлення) фізичного і психологічного стану, який погіршився в результаті перебування у зоні бойових дій. Проте наразі цим переймаються тільки ентузіасти, а повноцінної державної політики (як навіть у Росії, де ще після війни в Чечні зрозуміли, з чим мають справу) в Україні немає. Тому психотренінги, які організовує Ковельський центр допомоги 51 бригаді, і стали тим шансом, який дає можливість очуняти, образно кажучи, від війни. І те, що на Волині проводять уже п'ятий такий тренінг, свідчить про їхню користь. Полегшення, просвітлення душі відчуває, як свідчать рідні та волонтери, 90 відсотків військових.

Чотири попередні тренінги пройшли на озері Світязь, на базах відпочинку та у санаторії «Лісова пісня». А п'ятий – у волинському санаторії «Пролісок», директор якого депутат Волинської обласної ради висловила бажання колективу підтримати наших захисників. Санаторій і взяв на себе значний фінансовий тягар утримання учасників тренінгу, не рахуючись із затратами.

Психолог Антоній Мельник вважає, що вирішувати проблему так званого донецького синдрому потрібно комплексно: медичними, психологічними, соціальними заходами. Тому медична психологічна реабілітація включає у себе лікування, психотренінги, зустрічі з школярами, відвідування монастирів та інших установ, де бійці можуть отримати реабілітаційний вплив і відновити свій особистісний потенціал. Корисним для нього самого був нещодавно семінар у Львові, де слухав фахівців, зокрема й з Ізраїлю, воюючої країни, де про психічне здоров'я військових піклуються серйозно.

В Ізраїлі, каже, своя специфіка, там тотальна мобілізація (жінок також), там військові зі зброєю часто вдома. Але надання психологічної допомоги проводиться на лінії вогню (на відстані почутого пострілу). І якщо боєць виведений із зони бойових дій (чи в тил, чи додому, чи в госпіталь), він обов'язково має пройти реабілітаційний період від 20 днів. Доки солдат на війні, з його сім'єю проводяться заняття, аби усвідомили, якою може повернутися з війни рідна людина і що з тим, як кажуть, робити.