Колишнього заступника начальника військової частини А2331, що у Володимирі-Волинському Віктора Лавренюка звинувачують у тому, що він ніби то вимагав хабарі у підлеглих військослужбовців. Володимир-Волинський міський суд виніс вирок, яким засудив Віктора Лавренюка до п'яти років позбавлення волі, однак із трирічним іспитовим терміном.

Проте сам військовий вважає, що його підставили, і один із генералів таким чином просто зводить з ним рахунки.

Отже, у вироку Володимир-Волинського суду зазначено, що у серпні-вересні 2012 року, на той час заступник командира військової частини А 2331 Віктор Лавренюк вимагав хабар за те, щоб змінити час заступання на добове чергування на полігоні, мовляв, якщо раніше солдати заступали на чергування з 17.00, то начальник полігону просив Віктора Лавренюка  змінити час на 09.00 ранку. За таку послугу Віктор Лавренюк ніби то попросив винагороду у начальника одного з об'єктів полігону прапорщика Денисюка, хоча й не вказав конкретної суми. Про це прапорщик сказав солдатам і та назбирали аж півтори тисячі гривень.

Після цього уже в листопаді до Володимир-Волинської військової частини приїхав заступник командира військової частини А 0796, який під час проведення перевірки виявив ряд недоліків та порушень. Саме через це на Віктора Лавренюка згодом було накладено дисциплінарне стягнення.

У грудні того ж року на адресу військової частини надійшла телеграма з Міноборони з вимогою скласти список військовослужбовців, яких слід преміювати, тобто лише тих, хто немає дисциплінарних стягнень.

У вироку Володимир-Волинського суду зазначено, що після цього Віктор Лавренюк ніби то зібрав начальників навчальних об’єктів полігону і заявив, що оскільки через їхнє недопрацювання він отримав стягнення, та не буде мати премії – вони повинні заплатити йому по 900 гривень.

Однак сам екс-заступник командира військової частини А2331 Віктор Лавренюк заперечував усі звинувачення і доводив суду, що він хабар не вимагав.

Та все ж суддя Володимир-Волинського міського суду Леонтій Канівець визнав Віктора Лавренюка винним у вимаганні хабаря та засудив його до 5 років позбавлення волі, проте з трирічним іспитовим терміном.

Не погоджуючись із цим військовий подав апеляційну скаргу.

Під час судового засідання обвинувачений пояснив, що він ніяк не може впливати на зміну часу добового чергування на полігоні, адже це робить лише командир військової частині і видає при цьому письмовий наказ.

«Я не є суб’єктом злочину, адже я просто не маю повноважень. Зміни в установчий наказ вносяться тільки письмово, а не усним зверненням начальника полігону до командира військової частини тому, що зразу пропадає ланка відповідальності. А якщо із солдатом, не дай Бог щось трапиться, то хто буде нести за це відповідальність?», - доводив суду Віктор Лавренюк.

Військовий намагався спростувати й епізод стосовно вимагання хабаря від начальників навчальних об’єктів полігону. Віктор Лавренюк заявив, що полковник, який проводив перевірку одноосібно не мав на це права.

«Вирішити питання стосовно преміювання військовослужбовців може тільки командир військової частини на підставі поданих рапортів. Крім того, полковник, який проводив перевірку, – він не мав права згідно інструкції сам проводити перевірку. Як він один може перевірити і пожежну безпеку, і технічну. Він не має спеціальної освіти і досвіду перевірки».

Крім того, на думку екс-заступника командира військової частини порушення, які були виявлені під час перевірки стали підставою для того, що йому в подальшому не присвоїли чергове військове звання.

Цей випадок він пояснює тим, що у нього склалися неприязні стосунки із керівництвом.

«Я на посаді заступника командира частини перебував з липня 2007 року по 2013 рік. При зміні керівництва, в нас помінялося два командира бригади, чесно скажу, що бригада перейшла на комерційну структуру. Тобто на посади офіцери призначалися суто… не за рівнем своїх фахових знань. Це моя така думка, як голови атестаційної комісії. Я не міг закрити очі на таке. А коли я в апеляційній скарзі писав про те, що підозрюю, що така ситуація склалася через особисту неприязнь до мене керівництва, я мав на увазі командира військової часини 0796 генерала-лейтенанта Колесника. Це самий перший, що…в них пряма зацікавленість. Я тоді був на полковнічій посаді і крім нього більше не було кому мене підставляти. Мабуть Збройним силам України не потрібні такі люди, які не мовчать про порушення».

Представники військового Віталій Жуковський та Юрій Петрук також просили суд задовольнити апеляційну скаргу Віктора Лавренюка і виправдати його за усіма статтями обвинувачення.

У свою чергу представники військової прокуратури Олександр Балакунець та Василь Розман заперечували проти апеляції, хоча під час судового засідання були небагатослівними і навіть більше – прокурори не змогли пояснити, чому один із наказів, який був доказом вини Віктора Лавренюка не долучили до матеріалів справи. На це питання прокурори не змогли дати відповідь, а головуюча по справі суддя Лідія Хлапук нагадала, що доводити вину підсудного у суді мають саме прокурори.

Виходячи з цього колегія суддів ухвалила апеляційну скаргу задовольнити частково – відправити справу на новий судовий розгляд.

Зауважимо, що Віктор Лавренюк уже не вперше відстоює свою позицію в судах. Влітку 2014 року ми писали про те, що Віктор Лавренюк будучи уже військовим на пенсії хотів поїхати у зону АТО і брати участь у розмінуванні звільнених міст на Сході України, однак не міг цього зробити без відповідного запису в особовій справі. Тоді Феміда стала на сторону Віктора Лавренюка. Чи пощастить йому і цього разу стане відомо згодом.