70 бійців роти міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області повернулись додому після 40-денного перебування у зоні бойових дій на сході України. Неголених та дещо схудлих, а головне – цілих та неушкоджених, зустрічали рідні, близькі, колеги та керівництво сьогодні, 23 грудня. про це пише Інформаційне агентство Волинські новини.

Як зауважив очільник Волинської міліції Петро Шпига, відрядження в «гарячу точку» тривало 40 днів. За цей час чоловіки виконували різноманітні бойові завдання українського командування на сході України.

«Наші силовики не підвели нас - як народ України, так і рідних, близьких та міліцію в цілому», - сказав очільник волинської міліції.

Зі Петр Шпиги, управління старається всіма силами надавати підтримку бійцям. З його слів, допомагають і волонтери, і громадські організації, і місцева влада. Адже лише спільними зусиллями можна виконати поставленні завдання у повному обсязі.

Волинських захисників зустрічали у дворі УМВС.


На довгождане побачення прийшли близькі, родичі, друзі та, звичайно, колеги. Також були і просто небайдужі лучани, які хотіли подякувати чоловікам. Наприклад, двоє подруг Настя та Юля, учениці луцьких шкіл №9 та №18, зізнаються, що серед прибулих немає їх знайомих.

Вони просто вирішили привітати захисників України та подякувати їм за їх подвиг. Школярки принесли патріотичний букет жовто-синього кольору та вручили одному з бійців.

Петро Шпига привітав прибулих на ротацію колег та подякував за сумлінне виконання обов’язку перед державою.

Також зауважив, що на спілкування з рідними у чоловіків буде 5 днів, після чого вони знову приступлять до служби.

Закінчили небезпечну мандрівку чоловіки тим, з чого і починали непросту дорогу – разом зі священиком прочитали молитву та, нарешті, отримали можливість обійняти рідних та близьких.

«Які всі бородаті та схудлі… Ну, нічого – відкормимо!», - жартома говорили жінки між собою.

Пан Леонід прийшов зустрічати свого сина з небезпечного відрядження разом зі всією родиною – невісткою, дружиною, донькою та маленькою племінницею.

Чоловік каже, що дуже хвилювався за сина, але не втрачав надію, що він повернеться цілим та неушкодженим. На щастя, так і трапилось. Вибір сина йти захищати Батьківщину від загарбника Леонід, каже, прийняв як належне. Адже його син – не з «диванних патріотів»:

«В мене брат зараз в «Айдарі» під Щастям. Я це сприймаю як належне. Бо це є переконання і, скажу так, це переконання не в пресі, як у наших політиків. А це просто люди зробили свій вибір. Я запитав сина, чи він сам так вирішив, він відповів «так».

Відрапортувавши, бійці нарешті змогли обійняти рідних та колег, яких не бачили більше місяця.

Лучанка Юлія, яка прийшла зустріти кума каже, що дуже переживала за нього, проте, чоловік повернувся цілим та неушкодженим.

Жінка каже, що поважає рішення кума, адже, з її слів, зараз мало хто може на таке наважитись.

«Якщо він чоловік – то він мусить поїхати, навіть питання про це не має бути. Він ж не буде в мене під спідницею», - жартує Юлія та додає, що ризик чоловіків, які їдуть на схід боронити Україну від загарбників, є виправданим.

Адже «якщо вони не поїдуть туди, то за деякий час звідти приїдуть до нас».

А син захисника Ярослав, який не бачив татка ще з минулого року, розповідає, що дуже за ним сумував.

Хлопчик розповідає, що друзі та однокласники знають про те, що його батько – захисник України. Малюк каже, що гордиться тим та дуже любить татка.