Скандали навколо визнання чи не визнання Росії агресором місцевими радами в більшості випадків – це лише піар-акції та внутрішні політичні розбірки регіональних еліт.

Після того, як Верховна Рада України прийняла постанову, в якій визнала Росію агресором, а «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями по країні покотилася хвиля аналогічних голосувань в радах місцевого рівня, - пише Еспресо.ТВ.

Спершу пристрасті навколо цього питання вирували у Маріуполі. Спочатку міськрада начебто підтримала постанову Верховної Ради, потім виявилося, що протокол засідання пост-фактум було відкориговано і згадки про агресію Росії та тероризм самопроголошених республік з нього зникли. Все це викликало зрозуміле обурення як власне у постраждалому від обстрілів Маріуполі так і в усій країні. Врешті, місцеві депутати, більшість яких є регіоналами, під акомпанемент акції протесту таки прийняли відповідне рішення.

Згодом це питання розглядалося в міських радах Кривого Рогу, Полтави та міста Василькова Київської області. І в усіх цих містах для підтримки постанови Верховної Ради не вистачило голосів. Як результат – нові акції протесту. В Полтаві навіть дійшло до захоплення будівлі міськради.

На справді ж всі ці «танці з бубнами» навколо визнання-невизнання терористів терористами – це лише зайвий політичний піар на болючій проблемі війни та внутрішньополітичні розбірки регіональних еліт з прицілом на майбутні місцеві вибори, практична користь від яких мізерна.

Якщо для Маріуполя, Слов'янська чи Краматорська – міст, які реально страждають від війни і ризикують опинитися під російсько-терористичною окупацією, прийняття таких рішень і справді надзвичайно важливо з багатьох причин, то для Кривого рогу, Полтави, а тим більше Василькова подібні прокламації - це лише красиві патріотичні слова, які не мають нічого спільного з функціями місцевих рад, адже, зовнішньополітичні питання взагалі не є їхньою компетенцією. Не треба бути великим пророком, аби передбачити, що в разі, якщо всі сільські та селищні почнуть приймати постанови «всесвітнього масштабу», то в місцевих сортирах почнеться «розруха».

Звісно, голосування за визнання Росії агресором зайвий раз продемонструвало, ким є на справді регіонали та комуністи, але їхнє зрадництво відомо давно і усім. Значно важливіше було б вивести на чисту воду місцевих корупціонерів, але це, знову ж таки, дещо інша історія, яка не має нічого спільного з зовнішньою політикою.

Отже, місцевим політикам варто було б зосередитися на нагальних господарчих потребах регіонів чи реальній допомозі фронту замість спроб влаштувати собі гучний піар на війні, який наразі лише розпорошує енергію суспільства.