Як найефективніше допомогти пораненому побратиму під час бойових дій на сході, розповіли прикордонникам Луцького прикордонного загону.

Надавати першу медичну допомогу прикордонників Луцького прикордонного загону, які вирушать у зону проведення АТО, навчали 5 лютого у Луцьку, - пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

Викладач хірургії Луцького базового медичного коледжу Володимир Держай пояснював бійцям, яким чином ефективно надавати допомогу при різних видах поранень. Він розповів, що при втраті 50% крові рефлекторно зупиняється серце людини, тому діяти під час кровотечі потрібно швидко. Лікар зазначив, що ознакою артеріальної кровотечі є те, що кров струмує фонтаном. Тож, перш за все, потрібно придавити судину пальцем та утримувати. Після цього слід накласти джгут вище поранення. Важливо також записати час накладення джгута. Якщо ж його немає, можна використати максимальне згинання кінцівки, що дозволить зупинити кровотечу на 50-70%.

Венозна кровотеча не настільки небезпечна, тому що кров витікає повільніше, проте, якщо пошкоджені крупні вени, людина може загинути від втрати крові. Для її зупинки можна затиснути судину пальцем, або накласти давлючу пов’язку зі складеного у декілька шарів стерильного бинта.

При внутрішній кровотечі потрібно якнайшвидше доставити пораненого у госпіталь. Медик наголосив, що після втрати крові потрібно обов’язково її поповнити. В польових умовах при втраті літра крові варто випити принаймні літр рідини. Для цього можна використати сніг, кригу тощо і вже за 15 хвилин поранений відчує полегшення.

Оскільки будь-яка рана викликає біль, що може призвести до травматичного шоку та втрати свідомості, необхідно ввести постраждалому знеболювальний препарат.

При закритому переломі, після знеболення, потрібно підготувати пораненого до транспортування, зафіксувавши кінцівку у фізіологічному положенні. У разі відкритого перелому важливо, перш за все, зупинити кровотечу та обробити місце перелому перекисом водню та йодом або спиртом. При цьому виді перелому приводити кінцівку в транспортне положення не потрібно.

Прикордонники ставили питання медикам, зокрема, про особливості надання допомоги під час найпоширеніших випадків – контузії, вогнепальних поранень в тулуб та опіків.

Зі слів Володимира Держая, під час контузії, коли постраждалий не орієнтується у просторі та часі, потрібно покласти його та ввести знеболювальне. При пораненні в тулуб та ушкодженні легенів існує поняття пневмоторакс (коли повітря заходить в плевральну порожнину та стискає легені, викликаючи задишку). У такому разі потрібно зняти одяг та оглянути рану. Якщо під час видиху спостерігається кривава піна з рани, потрібно закрити рану, навіть поліетиленом. Що швидше вдасться зупинити кровотечу та винести пораненого з поля бою, то більше він матиме шансів вижити, - підкреслюють медики.

У разі опіків найголовніше – одразу охолодити рану, ввести знеболювальне та накласти стерильний бинт на уражену поверхню шкіри.

Як йшлося під час навчання, препарат «Целокс» допоміг вижити військовому 95-ї окремої аеромобільної бригади, який отримав дев’ять поранень, потрапивши під вогонь снайпера. Накласти пов’язки чи джгути тоді не було можливості, тож рани присипали цим препаратом, що призупиняє кровотечу.

Медики зазначили, що першочергове завдання – евакуювати людину із зони обстрілу та надати їй першу медичну допомогу. Разом з тим, потрібно пам’ятати, що поліцейські снайпери працюють в голову, а військові снайпери – в пах. Таким чином, якщо працює снайпер, допомогу пораненому надати не вдасться: поранивши одну людину снайпер чекає на іншого бійця, який прийде, щоб надати допомогу товаришу.

Начальник відділу по роботі з персоналом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби Михайло Косарєв розповів, що,як показує практика перебування на сході та спілкування з військовослужбовцями, найпоширеніші поранення – від обстрілів бандитських угруповань чи найманців. Специфіка виконання завдань прикордонників передбачає несення служби на блокпостах на другій лінії (здійснення пропуску у зону бойових дій та з неї, перевірка документів та вантажів).

Здійснивши аналіз, вийшли на оптимальний вміст аптечки, яка необхідна бійцеві. Для комплектування використовують допомогу волонтерських організацій (медичні аптечки країн НАТО) та складають самотужки, виходячи з того, що повинно бути в аптечці кожного прикордонника. Кожен військовий має аптечку з засобами для ліквідації поранень. Із підрозділами, які вирушають для виконання завдань у зоні АТО, висилають спеціалістів-медиків та фельдшерів. Отже, перший етап – самодопомога в зоні бойових дій, наступний – надання допомоги військовими медиками, а згодом – евакуація в госпіталі.

Завдяки тому, що у прикордонників були аптечки у зоні бойових дій та налагодженій взаємодії з фахівцями польових шпиталів, з його слів, усім військовослужбовцям вдалося повернутися зі сходу додому.