Українська криза, російська зброя і польські в'язниці в дайджесті іноземної преси, - інформує Корреспондент.net.

Меркель - єдиний воїн Європи - The Guardian

Переживати часи, які можуть стати переломним моментом в її багаторічній політичній кар'єрі, Ангела Меркель на цьому тижні відіграє роль посередника між двома розлюченими супердержавами, намагаючись забезпечити мир на європейському континенті, налякані тим, що конфлікт в Україні може перерости в тотальну війну між Заходом і Сходом .

За всі ці веселощі жах місяці, що минули з тих пір, як майже рік тому Володимир Путін, порушивши спокій, вторгся в Крим і анексував його, канцлер Німеччини виявилася єдиним «воїном» в Європі.

Частково завдяки своїм численним особистим телефонним переговорам з войовничим президентом Росії, почасти через безпрецедентні торгових і енергетичних зв'язків Німеччини з цією країною і почасти тому, що інші лідери були менш активними, Меркель стали сприймати як найголовнішу в Європі посередницьку і примирливу силу в питанні українського конфлікту.

Коли в п'ятницю минулого тижня вона поїхала в Москву, те, що її супроводжував президент Франції Франсуа Олланд, практично не мало ніякого значення. Олланду була відведена всього лише роль статиста.
Його присутність за столом переговорів розширило повноваження Меркель в якості фактично офіційного представника ЄС, але не особливо посилило її вплив на Путіна.

Те, що у своїй масштабній місії Меркель виявилася на самоті, стало остаточно ясно в останні дні. Критичні зауваження на її адресу чутні з усіх боків - як від друзів, так і від ворогів. Можливо, те, що вона зараз відчуває, здалося б знайомим ще одному видатному європейському політику і посереднику, а також її давньому попереднику Отто фон Бісмарку.

Меркель доведеться якось реагувати на посилення і дещо спрощене переконання Вашингтона в тому, що єдине, чим можна змусити Путіна відступити, це надати українському уряду сучасне оборонна зброя.

Це стане тим кроком, який, на тверде переконання, Меркель і більшості інших лідерів країн-членів ЄС, лише загострить ситуацію.

Прихильники «жорсткого курсу» з числа конгресменів зайшли ще далі. Вони стверджують, що дипломатичні кроки Меркель мимоволі служать прикриттям для безперервних недостойних дій, лицемірства і загарбницької політики Росії.

За твердженням американських критиків, Росія практично з перших днів знехтувала мінськими угодами про припинення вогню, на основі яких Меркель вибудовує поточні переговори. Тому немає підстав вважати, що на цей раз все буде по-іншому. Як пише газета Bild, члени американської делегації, які прибули в минулі вихідні на Мюнхенську конференцію з безпеки, звинуватили її в примиренстві і назвали мирні переговори «московської нісенітницею».
Відчуваючи тиск з обох сторін, Меркель виявилася і під градом критики з боку сусідів по Євросоюзу, і тих, кому вона намагається допомогти. Такі східноєвропейські країни, як Естонія і Польща, на собі відчули потенційну загрозу і хочуть, щоб США і НАТО ухвалили більш істотне і активну участь у стримуванні агресії Росії.

Український уряд також стурбоване тим, що в результаті якої-небудь угоди з Путіним - особливо за пропонованою демілітаризованій зоні з урахуванням нової демаркаційної лінії і колишньої лінії припинення вогню - Києву доведеться поступитися сепаратистам ще більше територій, - можливо, що назавжди.

Враховуючи всі ці суперечливі вимоги, може виявитися, що Меркель цього тижня не виконає жодного з них. І в результаті або буде підписано мирну угоду, яка порушать ще до того, як на ньому висохне чорнило, або ніякої угоди не буде підписано взагалі. Однак якщо їй вдасться успішно укласти довгострокову угоду, то порівняння з Бісмарком може виявитися обгрунтованим.

В останні дні Меркель здійснює «човникову дипломатію». В інші часи візит до США став би головною дипломатичної новиною тижня, але зараз він - лише увертюра середовища: в цей день вона зустрінеться в столиці Білорусії Мінську з президентом Росії Володимиром Путіним, його українським колегою Петром Порошенком і президентом Франції Франсуа Олландом (François Hollande) .

Мова піде про перемир'я на Донбасі, прийти до єдності буде складно, і навіть якщо це станеться, залишиться відкритим питання про значущість такої єдності для тих, хто знаходиться в зоні бойових дій.

Росія виходить на ринок приватних військових компаній - Sankei Shimbun

Росія прагне легалізувати приватні військові компанії, які займаються субпідрядними роботами, а також охороною установ в гарячих точках, і вийти на міжнародні ринки. Ринок приватних військових компаній, які привернули увагу світу в 2003 році під час війни в Іраку, швидко розширюється. В основному на ньому представлені західні компанії.

Передбачається, що адміністрація Путіна буде намагатися забезпечити попит в країнах антизахідного табору, а також застосовувати приватні військові компанії в гарячих точках, куди складно направляти регулярні війська.

Закон, що стосується приватних військових компаній, готують різні урядові групи. Приватні військові підприємства пропонують легалізувати за допомогою системи державного ліцензування. Закон визначить зміст діяльності таких організацій та види зброї, які вони зможуть застосовувати.

Президент Путін раніше позитивно відгукувався про ці компанії. Президент заявив, що вони є засобом для охорони інтересів держави без прямої участі самої держави. Все це дозволяє експертам зробити висновок, що закон дійсно може бути прийнятий.

Відповідно до законопроекту, представленим в Думу в жовтні минулого року, спостереженням та ліцензуванням приватних військових компаній буде займатися ФСБ. Компанії будуть ділитися на три види: військові, охоронні та консалтингові. Також вони будуть займатися охороною установ і транспортуванням матеріальних цінностей, а також виконувати миротворчі місії в гарячих точках за межами Росії.

Кількість приватних військових компаній різко збільшилася після закінчення холодної війни. Вони зміцнили свій вплив завдяки підтримці антитерористичної діяльності американських військ в Афганістані та Іраку в 2000-х роках. Такий стрибок активності найманців стався завдяки тому, що їм куди ефективніше і дешевше доручати тилові завдання. Крім того, у разі появи жертв владі простіше уникнути громадського осуду.

В результаті протистояння із Заходом, викликаного українською кризою, Росія має намір підготувати відповідний закон якомога швидше. Все частіше звучать голоси, які говорять про те, що необхідно ліквідувати відсталість у сфері приватних військових компаній.

Щорічний оборот цього ринку становить 100 мільярдів доларів.

При цьому 75% цього обороту припадає на більш ніж 700 західних компаній. У Росії є близько 20 приватних компаній цього профілю, однак вони в основному займаються охороною нафтовидобувних об'єктів. Немає чіткого визначення їх юридичного статусу.

За словами директора Центру стратегічної кон'юнктури Івана Коновалова, не можна склавши руки спостерігати за розвитком приватних військових компаній. Коновалов вважає, що оскільки у світі чимало країн, які зараховують себе до антизахідної табору, вони з радістю запросять російські приватні компанії для посилення власних військ.

Законодавча база необхідна також у зв'язку з тим, що путінську владу критикують за військове втручання у справи України. Спостерігачі пов'язують свої побоювання з тим, що якщо Росія стане використовувати приватні військові компанії для зміцнення військових відносин з країнами антизахідного табору і врегулювання конфліктів, то може вибухнути нова холодна війна.

Обама не поспішає вступати у війну в Україні - The Washington Post

У понеділок президент Обама пообіцяв, що Росія постраждає від наслідків своєї триваючої агресії у Східній Україні, але він чітко прояснив одне - він не поспішає сильніше втягувати Америку в цей конфлікт.

Установки зовнішній політиці Обами - небажання вплутуватися в конфлікт, який не представляє безпосередньої загрози для США, і прагнення завершити переговори щодо іранської ядерної програми, важливу роль в яких грає Росія.

Суперечать один одному пріоритети у зовнішній політиці змушують деяких прихильників президента задаватися питанням, чи не применшує вона загрозу, витікаючу від Путіна.

«Це чертовски серйозне питання, - заявив колишній високопоставлений чиновник адміністрації, який працював над українською проблемою. - Здається, президент не згоден з цим».

Обама не самотній у своєму небажанні відправляти в Україну зброю. Навіть самі амбітні плани по озброєнню української армії не дадуть країні вогневої потужності, необхідної для опору російської армії. Поставка великих озброєнь в країну може загострити і без того запеклий конфлікт і підштовхнути Путіна до того, щоб організувати ще більш агресивні атаки на підтримку сепаратистів.

Але небажання Обами відправляти зброю в Україні також відображає більш широку зовнішньополітичну доктрину, яка визнає, що США, незважаючи на їх величезний вплив, володіють обмеженими ресурсами і в результаті повинні раціонально розставляти пріоритети і застосовувати стратегію терпіння.

Ця стратегія посварила президента з деякими з його давніх прихильників у традиційному демократичному зовнішньополітичному істеблішменті.

У число відомих демократів, які закликають до поставок зброї в Україні, входять колишній держсекретар США Мадлен Олбрайт і навіть Ештон Картер, обраний самим Обамою на посаду міністра оборони.

Обама припускає, що слабкість російської економіки, яка постраждала від санкцій, та ізоляція Путіна, зрештою, змусять його відмовитися від його агресивної позиції.

Проте заклики Обами до терпіння змушують деяких задатися питанням, чи не недооцінює він збиток від бездіяльності.