Офіцера запасу, Миколу Августиновича, насмерть біля його власного будинку збила автівка. Чоловік загинув просто на пішохідному переході, - йдеться у сюжеті ТРК «Аверс».

Без батька залишився 8-річний син і вдова. Як з’ясувалось, винуватець ДТП перед тим як сісти за кермо вживав алкоголь. Робочу машину, того дня взяв без дозволу керівництва, фактично поцупив.

Після трагічної звістки на родичів та товаришів по службі загиблого, чекала ще одна шокуюча несподіванка. 

21-річному винуватцю ДТП присудили три роки, так званого, умовного покарання. Такий лояльний вирок за тяжкий злочин виголосила суддя Луцького міськрайонного суду Алла Борнос. 

«По проспекту Відродження, де час пік, всі люди повертаються додому. Швидкість перед пішоходним переходом не зменшив. Насмерть вбив людину, тормозив кістками мого чоловіка, в стані алкогольного сп’яніння. Які ще потрібні для нашого суду події, докази, обтяжуючі обставини...?» - не розуміє вдова загиблого військовослужбовця Ірина Августинович.

Оскаржувати вирок першої інстанції вирішили і вдова загиблого, і сам винуватець ДТП. Потерпіла за скоєне вимагає максимального покарання - 8 років позбавлення волі. А засуджений, у свою чергу, просить зменшити розмір компенсації, який йому присудили виплатити сім’ї загиблого. 

«Вважає визначений судом розмір моральної шкоди в 300 тисяч гривень надто великим. Просить вирок в частині стягнення з нього моральної шкоди змінити, зменшення частину стягнення, стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду», - зацитувала апеляційну скаргу обвинуваченого головуючий суддя Лідія Хлапук.

Сам засуджений пояснив, що виплачувати компенсацію потерпілій він не проти, та з рішенням суду першої інстанції ніби й погоджується. На апеляцію ж подав лише тому що дізнався, що потерпіла сторона вимагає посадити його за ґрати. Молодик переконує - фізично не зможе віддати родині 300 тисяч гривень перебуваючи в місцях позбавлення волі. 

«Хотілося б  максимально допомогти фінансово, ну виплатити все. По-людські, просто, як кажеться, помогти..вже на роботу влаштувався. Ми надіялись, що потерпілі не будуть подавати.. і ми, ну як сказати, цю суму просто якось узгодим, розіб’єм на суми, які більш реально можна виплачувати», - пояснив під час судового засідання сам підсудний Андрій Панасюк.

Однак, потерпіла заявляє, що винуватець компенсовувати шкоду й не збирався. Мовляв, вже після трагедії минуло багато часу, але він так не заплатив ані копійки. 

«Він не підходив не тільки до мене... спочатку я не хотіла, це звичайно був в мене такий стан, що я не хотіла його бачити, але є ще батьки загиблого, які дієспроможні і відповідають за свої вчинки і слова, є брат загиблого - до нього теж ніхто не звертався. Пройшло 5 місяців» - розповідає вдова загиблого.

Суд вислухавши усі сторони виніс вирок: «апеляційну скаргу потерпілої Ірини Августинової задовольнити частково, а апеляційну скаргу обвинувачуваного Андрія Панасюка залишити без задоволення. Вирок Луцького міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року щодо Панасюка Андрія Вікторовича в частині призначення йому покарання скасувати. Призначити Панасюку Андрію Вікторовичу за ч.2 ст.286 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі».