Лучанка Ольга Бачинська за півстоліття життя жодного разу не мала проблем із законом. Не мала вона їх до 2011 року, допоки її син не потрапив у ДТП. За цих 4 роки жінка пройшла уже сім кіл пекла, витримала море несправедливості, цинізму та страшної брехні. І запевняє, що вони з чоловіком готові пройти ще стільки ж, аби лише врятувати свою дитину від покарання за провину, якої він не скоїв.

Зараз жінка вчергове оббиває пороги прокуратури області. Вона уже втретє хоче поскаржитися прокуророві на неправомірні дії суддів Апеляційного суду Волинської області. Ольга Бачинська ж вимагає внести відомості до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за фактом внесення в ухвалу суду неправдивої інформації. Однак доводи, що люди в чорних мантіях з правом говорити від імені держави, на її думку, за неправдивими фактами засудили її сина, наштовхуються на стіну відмов.

Кожному, хто зустрічається з нею. Ольга Бачинська щоразу наново пояснює в чому суть фальсифікації. Її чемно слухають, приймають заяву, а потім... відмовляють. Відмовні відповіді, які уже двічі отримувала заявниця, стосуються усього, тільки зовсім не тих питань, які ставила жінка. Зокрема, щодо набуття законної сили вироку по обвинуваченню сина заявниці - Дмитра Бачинського.

Цього разу матеріали лягли на стіл Олегу Корецькому - першому заступнику прокуроора Волинської області. .

«Я вже 4 роки ходжу в цю прокуратуру, і зрозуміла, що вона вирішує тільки проблеми тієї влади. 19 числа мене викликав слідчий Заяць, зразу викликав начальника слідчого відділу Семенюка, який мене почав переконувати, що я не маю права писати таку заяву. Я пояснювала йому, що я маю право писати, принесіть мені КПК і я покажу. Він мене на підвищених, загрозливих тонах переконував, що я не маю право писати цю заяву, загрозливих, а потім він відмовився приносити мені КПК, почав запевняти мене, що я понесу кримінальну відповідальність в разі якщо відомості будуть неправдиві, які я вкажу в своїй заяві», - повторює завчені за рази походів сюди пояснення заявниця.

Заступник прокурора знову обіцяє провести перевірку і, якщо будуть підстави, притягнути винних до відповідальності...

А історія подружжя полягає в тому, як, розслідуючи ДТП чотирирічної давнини за участі їхнього сина, слідчі разом із експертами нахабно сфабрикували обставини справи та підтасували факти. Однак, на думку Бачинських, найбільш кричущим у цьому всьому є те, що коли справа дійшла до суду, вершителі правосуддя ні першої, ні другої інстанції не захотіли у ній розбиратися та навіть для вигляду перевіряти, чи дійсно підсудний скоїв злочин. Вони просто призначили покарання – п’ять років за гратами.

У пошуках справедливості Ольга Бачинська з чоловіком обійшли десятки високопосадовців від правоохоронних органів та чиновників, до судової влади. Мати оббивала пороги високих кабінетів не тільки Волині, а й у столиці. Однак втішного в результаті усіх тих аудієнцій, каже, мало. Переконує, що і прокурори, і слуги Феміди навіть для вигляду не захотіли піддавати сумніву правомірність суддівських вердиктів.

Нічна аварія перекреслила нормальне життя цілої сім'ї

11 квітня вночі на дорозі сполученням «Ковель-Жовква» біля міста Нововолинськ сталося ДТП. Дмитро Бачинський, перебуваючи за кермом мікроавтобуса «Volkswagen 7 NK», смертельно травмував 33-річного Андрія Алєксандрова.

Як було встановлено висновком експертизи від 12-го квітня 2011 року, ділянка автодороги, по якій рухався Дмитро Бачинський, була не освітлена, видимості перешкоджала і сильна злива. Чоловік стрімко вискочив з-за автобуса «Неоплан», що виїжджав з парковки на протилежному боці дороги і стрімко кинувся перебігати проїжджу частину.

З того часу батьки Дмитра Бачинського встигли вивчити напам'ять у тій справі кожну деталь, аж до найменшої коми. З висновків експертів слідує, що не зачепити пішохода, який перебігав дорогу в той момент було просто неможливо. Попри те, що водій дотримувався дозволеної швидкості, оминути людину вже не було часу.

Ольга Бачинська каже, що буквально у перші хвилини після скоєння автопригоди син подзвонив додому батькам і розповів про те, що трапилось.

«Ми зразу стали йому говорити, щоб він подивився, може той чоловік ще живий. Це траса, темно, дощ. Людина в темному одязі лежить посеред дороги. Не знати, жива та людина чи ні. Діма відсунув потерпілого на узбіччя, потім подзвонив у «швидку» і в міліцію», - розповідає Ольга Бачинська.

Коли стало зрозуміло, що життя людини врятувати не можна, взялись досліджувати обставини справи. І, як пригадують батьки Дмитра, правоохоронці одноголосно постановили, що вини їхнього сина у тій аварії не було. Тож Дмитру Бачинському було винесено Постанову про відмову у відкритті кримінального провадження. Здавалося, на тому все.

ВІДМОВА У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ

На руках у батьків Дмитра Бачинського залишився і висновок експертизи, і зроблені на місці ДТП фотографії огляду місця автопригоди та надзвичайно страшний життєвий досвід, у якому нікого було звинувачувати.

Ольга Бачинська доводить, що якби її син був дійсно винен - вона б ні на хвилину не задумалася б про те, що він мусить понести відповідальність за скоєне. Однак з тим, що його звинувачують несправедливо, змиритися не зможе ніколи.

«Я тебе посаджу, я тобі здєлаю!», - кричала слідча і гримала кулаком по столу...

Як пригадує Ольга Бачинська, мати потерпілого Андрія Алєксандрова не могла змиритися з тим, що за смерть її сина нікого не покарали. Тож за її заявою було відкрите нове кримінальне провадження. Призначена вести цю справу слідча обласного СВ УМВС Ольга Радахевич за розслідування тієї нічної ДТП береться з особливим завзяттям. І цього разу обставини аварії подаються в абсолютно протилежному руслі. Ольга Бачинська каже, що усі, хто брав участь в тому розслідуванні, скоріше нагадували спритних фокусників, аніж фахівців-експертів. Тож як тільки вони приступили до роботи – її сина, який проходив по ДТП в ролі свідка, знову викликали на допит.

«Він зайшов до неї в кабінет. Після певного часу виходить звідти - блідий, руки трусяться. І каже мені: мама, ця слідча б'є рукою по столі, і кричить: я тебе посаджу, я тобі здєлаю, я тобі сказала!... Я такого не бачив... За що?», - у розпачі пригадує той момент Ольга Бачинська.

Подружжя Бачинських тоді ще навіть не здогадувалося, які випробування чекають на них далі.

«На той час ми не були зв'язані з таким словом як слідчі, чи прокурори, чи адвокати. Могли чути тільки десь по телебаченню. Якось воно мені було чуже. Але коли це трапилося, я думаю, нащо він нам, цей адвокат? В моєму розумінні адвокат був потрібен тоді, коли ти хочеш щось крутити-вертіти, це, може, тоді треба адвокат. Як ми не збиралися нічого обкручувати, то я собі вважала, що нам і адвокат не потрібен», - розповідає Ольга Бачинська.

За словами жінки, у слідства вже на той час усе було вирішено і продумано наперед. Збагнула, як каже, це все вже згодом. Коли ж зрозуміла що до чого – вжахнулася.

Жінка розповідає, що адвокатом потерпілої Галини Алєксандрової у цьому провадженні був відомий у певних колах Володимир Рущак. А відомий цей юрист тим, що буквально за кілька місяців до цієї аварії він працював слідчим у тому ж таки СВ УМВС Волині. Тож Ольга Бачинська доводить, що слідча у справі її сина Ольга Радахевич раніше була прямою підлеглою адвоката, який тепер у суді повинен був довести вину Дмитра.

«Ще два місяці перед цією ДТП працював керівником слідчого відділу УМВС, саме по розслідуванню автопригод. І виходить, що наша слідча Радахевич була у його прямому підпорядкуванні. Мені адвокат розказав, а потім я і в інтернеті знайшла, що цей Рущак вів багато справ по таких упереджених розслідуваннях аварій. Мабуть, не могла його колишня підлегла йому суперечити по справі нашого сина», - резюмує Ольга Бачинська.

У ході нового дослідження автопригоди, яке проводилося уже через три місяці, з’являються також і нові висновки судмедекспертів, і автотехніків. І в результаті замість тої картини, яку було відтворено одразу після скоєння ДТП - слідчі кількома умілими штрихами зуміли намалювати кардинально протилежну. У якій водій, як не крути – виходив винен у смерті загиблого Андрія Алєксандрова.

Загалом у підсумку обидві ситуації виглядають так:

Версія №1.Пішохід перетинає автодорогу перед самим капотом автомобіля.

Версія №2.Автомобіль скоїв наїзд на пішохода, який просто рухався вздовж автодороги біля узбіччя в попутному напрямку.

І байдуже, що в результаті зіткнення залишаються характерні сліди фарби, яка осипається з автомобіля на землю; місце розташування калюжі крові від удару потерпілого головою в асфальтне покриття; особливі травми на тілі потерпілого, які утворилися в результаті наїзду. Усі ці деталі кардинально різняться між собою у експертних висновках. Однак це вже, вочевидь, зовсім нікого не бентежить.

Ось для порівняння перший висновок судово-медичної експертизи, зроблений наступного дня після ДТП. Судовим експертом був фахівець Іваничівської міжрайсудекспертизи В.І. Війтович.

І другий висновок - комплексної експертизи, який виготовляли з жовтня по листопад без наявності тіла потерпілого. Її готували експерти з обласного бюро СМЕ.

А між цими висновками було проведено ще одну експертизу - від 24 червня 2011 року. Її робив той же експерт Іваничівського міжрайонного бюро, що й попереднього разу - такий собі Війтович В.І.

На копії документа чітко видно, що вже у готовому і завіреному висновку перекреслені цілі слова, зверху написані нові. Усі ці деталі повинні були впливати на результати розслідування.

А ось і фото мікроавтобуса, під який потрапив 33-річний чоловік. Перше фото зроблено у ніч після ДТП - чітко видно від'єднаний з одного боку номерний знак. На бампері - чимала тріщина, яка могла утворитися від зіткнення мікроавтобуса з пішоходом.

Дивним після цього виглядає інше фото цього ж транспортного засобу, зроблене під час нового огляду через кілька місяців - номерний знак вирівняний і охайно пригвинчений до бампера. При тому, що авто весь цей час стояло на штрафмайданчику.

Та найбільше збентежила Бачинських різниця експертних висновків у тому, як осипалася фарба з автомобіля під час удару та наявність калюжі крові на дорозі. Ці обставини геть по-різному зафіксовані у протоколах огляду місця події.

Під час огляду місця ДТП було зафіксовано калюжу крові, яка утворилася, коли збитий Андрій Алєксандров вдарився головою в дорожнє покриття. Як розповідають батьки Дмитра Бачинського, мікроавтобус його збив мало не на середині дороги, біля роздільної смуги. На схемі чітко видно позначення калюжі крові діаметром 0,7 м.

А смуга фарби, що осипалася з авто під час того, як мікроавтобус зіштовхнувся з пішоходом, взагалі з перпендикулярного положення відносно смуги руху під час першого огляду переміщається у паралельне та розташоване біля самого узбіччя під час другого!


Схема відтворення ДТП наступного дня після ДТП. 

У пізнішому висновку лінія від осипу фарби розміщена перпедикулярно до першого висновку, а калюжі крові не видно взагалі


Як таке може вкластися у здорову голову, Ольга Бачинська і досі не збагне. Жінка доводить, що факти вийшли цілковито викривлені, і справу склеїли так, що ніби її син просто наїхав на пішохода, який ішов біля дороги в попутному напрямку.

Отож, аварію «дослідили» і, подавши обставини ДТП геть у іншому світлі, передали до Нововолинського міськрайонного суду.

Головуючою на слуханні була суддя Орися Ференц-Піжук. Батьки підсудного Дмитра Бачинського розповідають, що від того, як суддя перекручувала факти, вони були просто в шоці. За їхніми словами служителька Феміди навіть не брала до уваги свідчень аргументів їхнього сина з захисником, пропускала повз вуха свідчення експертів, вносячи у справу лише те, що було потрібно, аби покласти відповідальність на Дмитра. Зокрема, та сама фарба, яка у першому висновку пересікала дорогу, а в другому тягнулася вздовж дороги, у вироку Ференц-Піжук взагалі опинилася на узбіччі.

«А якщо на узбіччі, то яка різниця, як там перебігав той Александров. Якої біди в дощ, в темноту заїхав при своєму розумі, не п'яний чоловік на праве узбіччя в болото і шукав там Алєксандрова, щоб його збити? Можете собі уявити? То звичайно тепер можна дати 5 років, бо то навмисно його треба було шукати десь на узбіччі», - у розпачі коментує події Ольга Бачинська.

Звичайно, Бачинські одразу підготували заперечення на вирок, та подали апеляційну скаргу. У своїй скарзі вони описали усе, що тільки можна, вказали на кожен факт, з яким були незгідні і у роботі слідства, і в вироку, який винесла суддя Орися Ференц-Піжук.

«Я не можу цього довести, але так було. У той час, коли справа вже була на розгляді в Апеляційному суді, один знайомий, який був близький до суддів, сказав нам, що за цю справу гроші уже заплачені», - розповідає Ольга Бачинська.

Попри доводи сторони захисту та прямі вказівки на помилки судді Ференц-Піжук, колегія суддів Апеляційного суду у складі Опейди, Лозовського і Клока визнають вирок попередньої інстанції правильним і залишають його в силі.

«І от коли вже суддя читає вирок, і читає так нерозбірливо, що «Левіафан»  - відпочиває, ми слухаємо і нічого не можемо з нього зрозуміти. Лише бачу, адвокат наш сумний став. Ми тільки зрозуміли, що мотивувальну частину буде зачитано за кілька днів», - розповідає мати засудженого.

«Лише потім нам переказали, що, ніби, самі судді радили Дімі втікати. Я ж не ворог своєму синові, кажу йому, щоб втікав, не був ворогом собі і не йшов на заклання, як те слухняне курча... Діма вже не прийшов у суд, коли зачитували ту мотивувальну частину», - каже Ольга Бачинська.

Потому почали подавати касаційну скаргу. Однак судді касаційної інстанції навіть у розгляді відмовили, мотивувавши відмову тим, що додаткові матеріали до скарги готував інший представник.

Систему поламати не можна, проте система зламає кожного...

Уже зараз Ольга Бачинська розуміє - інакше вже бути тоді не могло. Адже якби найвища інстанція скасувала попередні вироки, сумніватися можна було б у професійності аж чотирьох вершителів правосуддя із двох судів.

«Якби це все касація взяла і скасувала, значить, вирок неправосудний теж. Перша інстанція, друга інстанція, значить, проти нас не стоїть ця одна жінка Галина Алєксандрова, а стоїть ціла система», - переконана Ольга Бачинська.

У пошуках справедливості батьки Дмитра Бачинського оббивають пороги усіх можливих установ. Однак поки що їхні зусилля більше схожі на носіння води в решеті. Щойно попереду блисне хоч якась надія, вона одразу гасне від повного небажання можновладців встановити правду.

Уже після всіх судових інстанцій, які Бачинським більше нагадували суцільний театр абсурду, вони знов таки намагалися добитися справедливості для свого сина. В першу чергу подружжя записалося на прийом до головного наглядача за дотриманням законності - прокурора Волинської області. Цю посаду на той час в регіоні обіймав Андрій Гіль. Зі сподіваннями, що хоч хтось може тверезо оцінити ситуацію, вони розповіли свою історію, показали всі документи.

В результаті прокуратура таки порушила кримінальне провадження проти судмедексперта, який робив еспертизу загиблого без самого тіла, яке вже давно було поховане в землі. Тож, у такий спосіб написати можна дуже багато.

Однак майже одразу на Волині помінявся прокурор. Бачинські почали ходити вже до другого, потім до третього. Кажуть, до кого тільки не виїздили у Києві. І майже усі послухають, покивають, а тоді розводять руками. Мовляв, така вона - наша система. І вдіяти тут щось буде важко.

Ольга Бачинська віялом розкладає відмови різних інстанцій, а їх стає усе більше

Тож так і виходить замкнене коло: ті, хто має важелі на місцях, чекає вказівки зверху, а вказати на помилку в цілій державній системі, яка після цього може ще комусь не сподобатися, на себе не бере відповідальності ніхто.

За ці чотири роки ходіння Ольга Бачинська для себе зрозуміла, що для сильних світу цього визнати суддю неправим – рівноцінно тому, що визнати неправильною цілу судову гілку влади. А на такі жертви державна система піти не може.

Жінка хоче привернути увагу громадськості до цієї справи. Переконує, подібна ситуація може спіткати кожного, і довести свою невинність у такій ситуації просто нереально. Тож якщо суспільство і далі слухняно спостерігатиме за помилками тих, хто має право іменем держави розпоряджатися долями людей, роблячи при цьому фатальні помилки та не несучи за них жодної відповідальності, благополучним воно не стане ще дуже-дуже довго.