Із трьох населених пунктів Хобултівської сільської ради Володимир–Волинського району в зоні АТО служило 24 вояки, а двоє й досі перебувають на Сході. Ті, хто повернувся додому, подали заяви в сільраду, щоб згідно із законом їм виділили земельні ділянки - по 2 гектари - для ведення сільського господарства та 0,25 гектара під забудову, - пише газета Волинь-Нова.

Але, як з’ясувалося, на території сільської ради вільної землі бракує. Залишилося близько 30 гектарів біля Хобултової. Тим, хто живе в Микуличах, не зовсім зручно добиратися туди, бо це за десять кілометрів від села. Та й цієї площі явно замало для всіх охочих отримати ділянки. Депутат Хобултівської сільської ради Ніна Соколова, яка звернулася до редакції не лише як представник громади, а й як мама демобілізованого, почала ставити питання про виділення воїнам угідь поблизу Микуличів, де 40-гектарний клин орендує один фермер. Із пропозицією переглянути умови договору і віддати площу солдатам вона звернулася в райдержадміністрацію, що свого часу розпоряджалася землями поза межами населених пунктів.

Ніну Борисівну не задовольнили пояснення першого заступника голови Володимир–Волинської РДА Володимира Собіпана та юриста Мар’яни Захарчук, котра не запитала, як почувають себе наші герої, а заявила, що «навіть суд не змусить розірвати договір з орендарем». За словами сільського депутата, районні чиновники тільки розвели руками, аргументуючи, що нічим буде наповнювати бюджет, якщо фермери не сплачуватимуть податки. «Чому в районі не хочуть підтримати наших хлопців, які пережили справжнє пекло? Невже вони не варті уваги?» - добивається правди від імені односельчан Ніна Соколова.

Про це журналісти запитали Володимира Собіпана. Він пояснив, що потрібно з’ясувати, чи фермер добровільно відмовиться від намірів обробляти площу. Розірвати договір в односторонньому порядку нема юридичних підстав - земля засіяна, людина господарює, справно виконує свої зобов’язання. Зараз землями поза межами населених пунктів розпоряджається головне управління Держкомзему у Волинській області.

Згідно з реєстром, у Володимир-Волинському районі 969,3 гектара вільних угідь, придатних для ведення особистого селянського господарства. Однак є розпорядження, щоб районні державні адміністрації найближчим часом провели повну інвентаризацію земель як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення, аби мати повну картину.

Уже надійшло 143 заяви від учасників АТО, жителів цього району, на виділення ділянок. На 119 із них нині оформляють проекти землеустрою. Наразі важко сказати, чи вистачить наділів, щоб задовольнити всі клопотання мобілізованих вояків. Але хіба можна розв’язати проблему, забравши землю в одних і віддавши іншим?

На останній сесії Хобултівської сільської ради керівник місцевого самоврядного органу Олександр Процан повідомив, що фермер Георгій Каваляускас на торгах ще в 2011 році виграв право орендувати ділянку, на яку претендують мобілізовані вояки, тому й справді нема підстав розірвати укладений із ним договір. Зваживши всі «за» і «проти», депутати ухвалили соломонове рішення: виділити учасникам бойових дій на Сході по одному гектару в урочищі «За лопатою», поблизу центральної садиби. Виходили з того, щоб нікого не образити. Та чи розв’язали таким чином проблему?

Як стало відомо, на території сільради немає і ділянок для спорудження житла. Олександр Процан пояснив, що згідно з генеральним планом забудови сіл теоретично вони ніби є. А насправді вільні площі люди розібрали під городи, отримали дозволи, щоб узаконити їх, виготовили державні акти. Керівник громади запевняє, що сільська влада поважає учасників АТО, старається підтримати їх чим може. З місцевого бюджету кожен із них отримав по 500 гривень. Завдяки директору ТзОВ «П’ятидні» Валерію Діброві всім їхнім родинам безкоштовно обмолотили зернові. Ніколи не відмовляє допомогти воякам і голова Володимир–Волинської районної ради Андрій Оніщук.

Водночас виникає ще одне спірне питання: хто повинен платити за оформлення документів на земельні ділянки, виділені учасникам АТО? Як дізналася, окремі міські та районні ради передбачили такі кошти у своїх бюджетах. Напевно, це мали б зробити всі місцеві органи краю. Адже суми не такі вже й великі, коли йдеться про увагу до бійців, які повернулися не просто з «гарячої» точки — з війни.