Жінок називають слабкою статтю, їм дарують квіти, їх кохають і захищають. Та це все - у мирний час. Сьогодні ж, коли Україна відстоює свою незалежність та цілісність, жінки та дівчата стають пліч-о-пліч з чоловіками, аби бути корисними своїй землі. Вони займаються волонтерством, рятують життя пораненим і навіть беруть до рук зброю, - пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

Вони підтримали Майдан і європейський вибір України

Наталія Лотиш та Марта Грищук познайомились у стінах Ківецівського медичного коледжу, де здобували спеціальність фельдшера. Енергійні, активні у громадському житті, ініціативні, вони одразу потоваришували і стали не лише одногрупницями, а подругами «не розлий вода». Врівноважена та справедлива Наталія, вихована дідусем-педагогом на ідеалах любові до рідної землі, відразу відчула у Марті споріднену душу – дівчина завжди і на все мала власну думку і ніколи не боялась її висловлювати і відстоювати.

Коли Майдан піднявся проти злочинної влади Януковича, дівчата вважали, що зміни в країні - вкрай необхідні, тому в останні дні січня вирушили до Києва, навіть не повідомивши про це батьків.

«Сесія не дозволяла бути в Києві раніше. Але ми не могли не поїхати туди взагалі, бо повністю підтримували вимоги Майдану і розуміли, що відстояти їх можемо лише разом. Цей дух свободи і єднання був настільки сильним, що за дуже короткий час чужі люди там ставали рідними», - згадує Наталія Лотиш.

Складання чергових іспитів змусило подруг повернутись додому напередодні страшних та кровопролитних днів протистояння. Але вже 22 лютого Наталія та Марта у ролі волонтерів розносили бутерброди хлопцям на барикадах.

«Страху не було, була велика віра і переконання в те, що в Україні вдасться все змінити на краще», - говорить Наталія Лотиш.

Починати зміни з себе, з місця, де живеш

Після Майдану дівчата не зневірились, а продовжували боротись за європейське майбутнє. Не слід чекати якихось вказівок зверху, починати зміни слід з себе, їх потрібно робити кожному з нас там, де ми живемо.

Керуючись такими переконаннями, а ще бажанням пробудити в душах своїх односельців патріотичні почуття, особливо усвідомлення того, що ніхто інший, крім нас, не відстоїть нашу волю та свободу, молоді патріотки з власної ініціативи за власний рахунок розмалювали у кольори національного стягу в’їзний знак в Угринові (рідне село Марти). Зважаючи на те, що у Кроватці, де проживає Наталія, такого знака немає, вирішили розмалювати зупинку. До того ж, хотіли зробити це вночі, але їм не вистачило фарби, тож односельці дізнались, хто був ініціатором цієї хорошої справи.

Розмістивши у соціальній мережі фото зі своєю маленькою племінницею на фоні розмальованої зупинки, Наталія написала: «Саме заради цих дітей виборюймо наше і їхнє майбутнє, щоб за кілька літ це майбутнє не довелося виборювати їм».

Жінка – воїн, жінка – мати

У серпні 2014-го 21-річні сільські медички Наталія Лотиш та Марта Грищук отримали повістки із військкомату. Звичайно, переполохались рідні, дуже переживали, але рішення подруг було однозначним – потрібно йти.

Сьогодні мобілізована Наталія Лотиш несе службу у прикордонній військовій частині, що у Доманово Ратнівського району, замінивши своїх старших колег-медиків, які борються за життя українських військових на сході. Марта Грищук, після проходження практики у Львівському шпиталі, вже понад місяць працює у мобільному госпіталі на Донбасі. Кілька разів на тиждень спілкуються дівчата у телефонному режимі, підтримуючи одна одну. Добре розуміє Наталія Лотиш, що наказ вирушати на схід для неї теж може прозвучати щомиті, та дівчина до нього готова. «Страшно не за своє життя, а бути там некорисною». Захоплює сила духу та мужність цих молодих дівчат, з яких багатьом чоловікам варто брати приклад.

А напередодні жіночого свята Наталія Лотиш написала у соціальній мережі: «Хочу весни та миру в Україні». І цей запис вкотре доводить, що покликання жінки на землі – бути коханою, бути матір’ю, і лише смертельна небезпека перетворює представниць слабкої статі на жінку-воїна з незламною силою духу та ніжним і люблячим серцем.