Україна, схоже, взагалі позбувається вугільної галузі. Проти наміру уряду закрити 12 державних копалень протестували цього тижня шахтарі Волинського регіону. Частина - перекривала дороги, частина - поїхала пікетувати Верховну Раду і Кабмін. Гірники підозрюють, що поки шахти на Сході забирає війна, на Заході їх банкрутує донецький олігарх. Про чимало вугільних таємниць ідеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

Нововолинськ - невеличке містечко на Заході України, в якому більшість жителів – гірники. 60 років тому тут з'явилася перша шахта – навколо неї і виросло місто. Вона працює і досі.

Робітники та управлінці називають шахту містом – зі своїм виром, своїми правилами і законами. Проводять усіма закутками, показують і розказують про кожну деталь – вентиляцію, лави, проходки, штреки, види вугілля.

У шахті №1 Нововолинська добувають вугілля марки Г, яке конче необхідне для ТЕС Західного регіону.

Олександр Паламарчук пропрацював під землею вже 11 років. Починав гірничим майстром, зараз – заступник дільниці шахти №1 у Нововолинську. Його шахту, як і ще дві в місті, збираються закрити. Мотив для цього вбачає один.

«Останніх п'ять років наша шахта працює в плані. Коли ми зникнемо з ринку, наші шахти просто закриють, монополіст може зробити з цінами на електроенергію будь-що», - говорить Паламарчук.

Ще й єдину шахту, десяту, яка може стати порятунком тисячам шахтарів, уже консервують 26 років. Хоча в ній – і пласти вугілля товщі, і запаси багатші.

«Ми зараз стоїмо навпроти 10-ї шахти, шахти, в яку вже вкладено майже 1,5 мільярда державних коштів, і де треба вже завершити роботи, де нормальна зольність, 40 мільйонів балансових запасів вугілля, по 1,6 метра є пласти», - констатує мер Нововолинська Петро Сапожников.

Шахти хоч і державні, та залежать від ДТЕК Ріната Ахметова. Нині бізнесмен контролює 80% приватних шахт та 70% ТЕС по всій Україні. Зокрема, і дві теплоелектростанції – Бурштинську і Добротвірську, на які працював увесь регіон. Через окупацію Донбасу він різко відмовився від закупівель вугілля на Волині та перевів ТЕС на «своє», з Павлограда. А тут ще й галас здійнявся щодо нестачі вугілля, почали показово вимикати світло. Хоча ДТЕК і далі спокійно продавав електроенергію за кордон.

«Монополізм завжди небезпечний, а в умовах фактичної війни він небезпечніший у десять разів», - наголошує директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Уряд ніби пішов на повідку в Ахметова - 70 відсотків української теплоенергетики, які ДТЕК сконцентрував у своїх руках, штовхають нинішню владу до вимушених кроків і хибних рішень. Саме монополія і спричинила нинішню вугільну кризу, електродефіцит і тендерні скандали: що з південноафриканським вугіллям, що з постачанням антрациту з Росії, що з загрозою шахтарських страйків. Чимало питань і до експорту електрики з країни-агресора, на який вимушено пішла Україна, аби вберегтись від віялових відключень.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин чи не щотижня виправдовується перед депутатами.

«Всі ми знаємо, в якому стані перебуває інфраструктура. Її треба оновлювати. Це можна зробити, залучаючи величезні кошти. Кошти можна залучити, коли будуть прозорі правила, не буде монополістів, які будуть затискати нових гравців. Я хочу вас запевнити, що все вугілля, яке виробляється в Україні, в повній мірі використовується на українських ТЕС», - наголосив Демчишин. 

Але з цим не погоджуються гірники. Вони видають «на гора» тонни «чорного палива», які нерухомо лежить на складах та прямо на територіях шахт.

«Вісім тисяч тонн концентрату, наприклад, нашого волинського вугілля, лежить сьогодні на збагачувальній фабриці», - зазначає мер Нововолинська Петро Сапожников.

Та, виявляється, не лише газового, а й антрацитового вугілля в нас, хоч греблю гати. Навіть попри те, що на непідконтрольній нам території наразі - дві третини шахт та 40% теплоелектростанцій. Про це в один голос твердять як шахтарі з усієї України, які пікетували Кабмін, так і експерти.

«Розвідано вугілля в Донбасі, не тільки на Луганщині, Донеччині, а й Дніпропетровщині та далі, на 300 років», - говорить голова Незалежної профспілки гірників Донбасу Микола Волинко.

Та й профіцит газових марок можна використовувати на благо країни – треба лишень побудувати спеціальні переробні фабрики чи переобладнати блоки на ТЕС. З усіх варіантів це - відносно дешеве задоволення.

«Є такі технології, які дозволяють спалювати вугілля фактично усіх марок. Тоді ТЕС не буде залежати від того, яка марка вугілля поставляється», - пояснює директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. 

«Калушську ТЕЦ переоснащували півтора року і витратили 130 мільйонів гривень», - констатує голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

Виходить, що паніка щодо нестачі вугілля – перебільшена, а проблема вирішується. Енергетична галузь залишається надприбутковою. Просто продовжують існувати і набивати гаманці «смотрящіє» корупційних схем.