Мирослав Столярчук разом із п’ятьма побратимами загинув під Іловайськом. Тривалий час його прізвище було у списках полонених, а згодом рідні з’ясували, що він під чужим ім’ям похований на Вінниччині. Через шість місяців після трагедії Герой знайшов спочинок у рідній землі, - пише прес-служба волинської міліції.

Останній раз на зв’язок із рідними Мирослав виходив 28 серпня 2014 року, у день, який став для України чорною датою у календарі. Виходячи із іловайського котла, працівники «Світязю» разом із іншими міліцейськими і добровольчими підрозділами та військовослужбовцями потрапили під ворожий обстріл. Чимало захисників Батьківщини загинули, ще більше – потрапили у полон…

У списках полонених тривалий час було і ім’я рядового міліції Столярчука, тож родина до останнього сподівалася, що він живий. Аж доти, поки вони не впізнали Мирослава на наданих волонтерами фотографіях загиблих.

Чимало зусиль довелося прикласти, аби знайти тіло Мирослава. А звістка про те, що він похований на Вінниччині під чужим ім’ям, стала для родини неабияким потрясінням. Зрештою, всі крапки над «і» поставили результати ДНК-експертизи та судові рішення про визнання похованого на Вінниччині бійця Мирослава Столярчука.

І ось, через шість місяців після трагедії під Іловайськом, тіло Героя привезли на Волинь, аби він знайшов вічний спокій у рідній землі.

У Свято-Троїцькому соборі відбулося відспівування, а на Театральному майдані Луцька в останню путь героя провели всі небайдужі волиняни. Поховали Мирослава на кладовищі у Підгайцях Луцького району, де він жив разом із родиною. Без надійної підтримки чоловіка лишилася дружина Ольга, а без батьківської опіки і тепла – 15-річна Христина та 3-річна Калина.

– Він безмежно любив Україну, тому одним із перший вступив у лави міліцейського спецпідрозділу, аби стати на її захист. Він був рішучим у своєму виборі і переконаннях. Мирослав – хороший товариш і надійний побратим, готовий у найтяжчий момент простягнути руку помочі. Навіть у критичних ситуаціях він знаходив слова підтримки, ніколи не дозволяв собі панікувати і всіляко підтримував колег. Завжди був спокійним, врівноваженим, відповідальним і надійним… На жаль, війна забирає найкращих… - таким Мирослав назавжди залишиться у спогадах побратимів.

«Я ніколи не здамся!» - цими словами бойові друзі характеризують життєву позицію захисника Батьківщини і щирого патріота - рядового міліції Столярчука. І не здався!

Вічна пам’ять і слава Герою!


Мирослав Столярчук (позивний – «Мирон») народився 27 січня 1977 року у місті Луцьк. У роту патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» прийшов у липні 2014 року на посаду міліціонера взводу №1. Був снайпером. Посмертно відзначений медаллю «За відвагу та мужність».
Без батька залишилися двоє донечок – 15-річна Христина та 3-річна Калина.