Волинський археолог, директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський бере участь в місії «Чорний тюльпан» з січня 2015 року. З початку військових дій на сході займався волонтерством і неодноразово відвозив туди допомогу. А потім почав шукати загиблих українських військових, - повідомляє Press Центр.

Чоловік уже тричі в складі місії був не лише на українській території, а й на окупованих землях. І планує повернутися знову. На його думку, місія «Чорний тюльпан» може працювати близько 10 років, адже війна ще не закінчилась, а кількість безвісти зниклих зростає.

Місія «Чорний тюльпан» розпочала свою роботу після Іловайська

- Після Іловайського котла у вересні 2014 року місія «Чорний тюльпан» розпочала свою роботу. Я планував їхати ще тоді. Однак знайомим полковник, якому я тоді возив допомогу на схід, почав відмовляти мене. І навіть дав наказ, щоб мене не впускали на ці території. Але все-таки в січні нам вдалося долучитися.

 



Олексій Златогорський (ліворуч)

Я підтримую зв`язок із Києвом, і з «ДНР» для того, щоб знати, куди їхати. Маршрут формуємо ввечері, потім телефонуємо до наших і на іншу сторону і узгоджуємо. З нами немає ніяких ні місій ОБСЄ чи інших, які могли б гарантувати безпеку.

Чоловік говорить, що дуже важливо, щоб в так званих «ДНР» і «ЛНР» були попереджені про їхній приїзд, бо в іншому випадку стрілятимуть на ураження.

«В Донецьких моргах ще є 50 наших кіборгів»

- Буває так, що копаєш весь день, але нічого так і не знайдеш, а буває – навпаки. Ми вже побували і в Дебальцевому, де ситуація вкрай неприємна. Там дуже небезпечно, і місцевим так званим «ополченцям» все одно, з якої ми місії і чого сюди приїхали.


Під час місії ми вже відвідали Донецьк, Старобєшеве, Авдіївку, Волноваху та інші території. Найстрашніше тоді, коли проїжджаєш останній блокпост української армії і розумієш, що ти вже на іншій території й невідомо, чи повернешся звідти живим. У донецьких моргах ще є 50 наших кіборгів. З Донецької області вивезли 535 тіл, близько 200 ще залишається в Луганській. У «ДНР» нам працювати значно легше, ніж в «ЛНР». На цю територію взагалі дуже складно потрапити і гарантій безпеки там значно менше.

Чоловік зізнається, що йому, як професійному археологу, цікаво дізнатися історію знайденої ним людини – де жив, коли загинув.

- Я підтримую особисті контакти з рідними, які шукають своїх. Буває дуже складно говорити правду про те, де загинув, але гірше, коли інформації немає ніякої. Отак в нас і з`являються поховання невідомих героїв.

«Працювати доведеться ще років 10»


Олексій Златогорський впевнений, що місія працюватиме ще довгий час.

- Війна ще не закінчилася. Втрати в цій війні в десятки разів більші, аніж повідомляють офіційно. Багато зниклих безвісти, у нас ще дуже багато роботи. І для того, щоб знайти всіх наших воїнів, думаю, працювати доведеться ще років 10. Але Донецька і Луганська області, мабуть, вже до України не повернуться. Донецьк зараз живе своїм життям, там навіть працює «Львівська кав`ярня». Місцеві навіть почали відбудовувати місто. Але найцікавіше те, що місцеві ставляться до нас і до нашої місії нормально. Вони нам дякують за те, що ми робимо, бо це війна. І кожен, хто отак втрачає своїх рідних, дуже хоче їх знайти і поховати як слід. Як в Україні, так і в «ДНР» тепер є свої герої. І ми від цього нікуди не втечемо.

«Жителі сходу не прагнуть повертатися до України»

- Нам вдалося побувати по обидві сторони – і в Україні, і в так званих «республіках». Ні в Авдіївці, ні в інших містечках, які чи в «ДНР», чи навіть на кордоні, не прагнуть повертатися до України. Можливо, якби наша влада створили значно кращі умови для життя… А так про повернення навіть не йдеться. Конфлікт на Донбасі можливо лише заморозити. Я розумію, що в нас є добровольчі батальйони, які готові йти до переможного кінця – і ДУК, і ОУН, але яким буде той кінець, я не знаю. У війні знайти правду практично неможливо. І я це розумію, як історик.