Щоправда, тільки на кілька годин, поки у Луцьку тривав конкурс „Студентська сім’я-2009”. Заступник голови парламенту Микола Томенко прибув на Волинь саме для участі у цьому дійстві. Через нього, навіть, початок свята затримали на годину, оскільки чекали, коли ж політик добереться до місця проведення конкурсу. І коли, нарешті, столичний гість зайняв своє місце у журі і „Студентська сім’я-2009” розпочалася, виникло ВЕЛИКЕ запитання. Чому пан Томенко лише член журі, а мер Луцька Богдан Шиба – голова суддівської колегії. Невже градоначальник не міг поступитися містом значно відомішій і авторитетнішій людині? 

Але це запитання виявилося першим у чималій черзі інших. Спочатку зазначимо, що у фіналу конкурсу потрапили лише три пари (!) студентів, які представляли місцеві ВУЗи: Леонід та Людмила Богдановичі (Волинський національний університет імені Лесі Українки), Володимир і Юлія Спас (Волинський інститут імені В’ячеслава Липинського Міжрегіональної академії управління персоналом, Дмитро і Тетяна Андрикевичі (Луцький національний технічний університет). 

Саме щодо складу фіналістів і виникло друге запитання. Зрозуміти, чому для участі у вирішальному раунді було обрано ці пари, було досить важко. В кого вони виграли під час відбору, які були умови потрапляння до фіналу конкурсу, чому обрали тільки трьох фіналістів? Відповіді на них знають, мабуть, тільки в міськраді, яка і проводила цей конкурс. 

Туди саме потрібно звернутися щоб дізнатися, яким чином було змінено концепцію конкурсних завдань. Заявлялося, що вони будуть стосуватися пошуку нестандартних рішень і способів вирішення побутових, творчих, моральних, матеріальних проблем студентської сім\'ї. Про це навіть зазначалося у положенні. Але з реальним дійством, яке відбувалося на сцені, це не мало жодного відношення. 

І чим далі справа йшла до логічного завершення, тим більше не виникало сумнівів, що переможе пара Дмитро та Тетяна Андрикевич. До речі, з трьох фіналістів це були єдині учасники, в яких немає дітей. Відверто слабкі відповіді чомусь отримували досить високі оцінки і, у підсумку, щасливими власниками головного призу стали саме студенти з ЛНТУ. 

А приз був таким, за який слід було поборотися усіма руками та ногами – квартира у Луцьку! Судячи з усього, купуватиметься вона за кошти міського бюджету, адже жодного багатого спонсора конкурс не мав. Тобто, квартиру переможцям куплять платники податків, які чекають від місцевої влади покращення умов життя в обласному центрі для усіх лучан, а не для однієї студентської пари. 

До речі, передостаннім виникло питань, чому організатори припустилися такої несправедливості? Переможці отримали в подарунок квартиру, а ті, хто програв, лише подарунки, загальної вартості якої не вистачить навіть на купівлю кількох квадратних метрів житлової нерухомості. Невже Богдан Шиба та його команда не могли зробити відповідні подарунки і іншим двом парам-фіналістам? 

І, нарешті, останнє запитання, яке було підслухане серед глядачів дійства. Весь конкурс візуально нагадував свого попередника – конкурс „Студент року”, який після скандалу навколо нього зник з горизонту. Організатори „Студентської сім’ї” навіть не постаралися дещо змінити вигляд свого творіння, яке зовні немов копіювало премію „Студент року”. Ось тільки за внутрішнім складом це свято однієї пари значно поступалося попереднику.