Переламний момент у «українській кризі», як називають події в Україні на Заході, ось-ось настане. Про це свідчать кілька факторів. Почну з того, як змінилася риторика єврочиновників зазначає політичний експерт Юрій Палійчук - інформує ТСН.

Якщо раніше основні зауваження щодо виконання Мінських угод адресувалися бойовикам і Російській Федерації, а десь там через кому була Україна, то зараз акценти інші – тепер претензії є і до нас. Окрім того, якщо не помиляюся, Україні вперше зробили зауваження про те, що потрібно виконувати в тому числі й політичну частину домовленостей (про це заявив генсек НАТО Єнс Столтенберг напередодні). Це може означати, що серед єврочиновників, серед лідерів Заходу сформувався певний консенсус щодо подальшого сценарію для України. А полягає він у федералізації під виглядом глибокої децентралізації – входження «ДНР» і «ЛНР» до складу України у якості окремих суб'єктів і, таким чином, замороженні конфлікту. Це основний висновок, який можна винести з останніх заяв. РФ готує візит Путіна на сесію ООН у вересні. Очевидно, що вони з Обамою не зможуть не зустрітися й не обмінятися рукостисканнями. Це розуміє і Обама, тож зараз тривають досить такі інтенсивні переговори.

Керрі ось, наприклад, не соромиться приїжджати в Росію. Тож є висока вірогідність того, що американці готують на вересень, якраз до візиту Путіна, якісь фінальні рішення по Україні. Але насправді критичний момент вже наступив. Фактично у ці дні вирішується подальша доля України. Зверніть лише увагу на кількість міжнародних візитів – до Києва прилітає помічниця держсекретаря США Вікторія Нуланд, і це майже одразу після візиту Меркель, після переговорів якої з Порошенком, до речі, не було спільної прес-конференції. Це дуже показовий момент, який свідчить про те, що домовленостей досягнуто не було – інакше було би про що сказати. Шкода лише, рішення за нас приймають інші країни. Наша держава стала майданчиком, на якому з'ясовують стосунки два цивілізаційних виміри – азіатський та панєвропейський. І в цьому ми нічим не відрізняємось від Сирії, Ірану, Ємену. Це все – результат нашої слабкості. Перемог у зовнішній політиці не буває без перемог у внутрішній. Тому долю України вирішують Франція, Німеччина, США, Великобританія, Росія – але не ми.