«Може я попрошуся замість тебе» - запропонував батько-афганець синові, коли йому принесли повідомлення про мобілізацію, але син не сховався за батькову спину, - повідомляє Інформаційне агентство Волинські новини.

Бойові побратими називають його Хоттабич. Таким позивним волинянина нарекли через те, що в польових умовах не голився і за короткий час виглядав уже не на двадцять дев’ять, а як мінімум на тридцять п’ять.

Боєць розповів про воєнні реалії, однак вирішив не називати своє ім’я та прізвище.

«В разі небезпеки чоловіки мають стати на захист своїх рідних та близьких, і такий час для нас, українців, настав», - стверджує Хоттабич.

Повістку з райвійськкомату принесли йому дев’ятого серпня, коли саме був на роботі в Луцьку (до мобілізації працював на українсько-польському підприємстві «Модерн-Експо»). Батьки повідомлення брати відмовились, але коли мама зателефонувала синові, почула ствердну відповідь: «Я піду, залишайте повістку». Звичайно, стала відмовляти, та хлопець був категоричним.

Коли повернувся додому, помітив неабияку тривогу і в очах батька. «Сину, може я попрошуся замість тебе», - запропонував колишній афганець, добре розуміючи, що таке війна і які жертви вона приносить.

Та хлопець не відступав: треба, значить треба. За два дні пройшов медкомісію і вже в середині серпня був в навчальній частині у Старичах Львівської області, де два тижні опановував премудрості керування бойовими машинами. Пізніше - бойове злагодження з піхотою та ремонт, пристрілювання військової техніки на полігоні «Широкий лан», що на Миколаївщині. В листопаді минулого року у складі 30-ої окремої механізованої бригади заступив на охорону шлюзів біля кордону з Кримом. А в січні потрапив на передову, у саме пекло бойових подій – під Дебальцеве.

«З самого ранку терористи почали прострілювати наші позиції мінометним вогнем. Хоч на передовій це звичне явище, та відразу було якось не по собі. І лише коли трохи призвичаюєшся до цієї ситуації, а передня лінія оборони цілодобово під обстрілами, мозок ніби не усвідомлює небезпеки, відключається, а всі дії спрямовуєш на виконання бойового завдання», - згадує перший день на передовій Хоттабич.

Наш співрозмовник – заступник командира бойової машини, навідник. За три місяці перебування на бойових позиціях Хоттабич з військовою технікою на «ти», хоч до того, як сам зізнається, БМП від танка не зовсім відрізняв, бо строкову службу проходив у Донецькому спецконвої.

«Хто хоче чомусь навчитись – на полігоні навчиться, хто не хоче – змушений зорієнтуватись вже в бойовій ситуації, інакше розпрощається з життям. А жити хочуть всі», - на переконання Хоттабича такою є проста і водночас жорстока філософія війни.

Військовослужбовець розповідає про бойових товаришів - досвідчених вояків і зовсім юних хлопців та зазначає, що патріотизму та витримки у наших солдатів вистачає. Хорошими словами згадує свого ротного, 22-річного військовика з Вінничини, котрий, попри свій молодий вік, має авторитет серед підлеглих, бо не віддає бездумних наказів, бере на себе відповідальність за життя своїх солдатів.

«Ми за ним і у вогонь, і в воду», - стверджує наш співрозмовник. І така взаємна виручка на війні дорого вартує

Коли ж згадали про вище військове керівництво, Хоттабич розповів випадок, як група бійців вирушила в тил за боєприпасами і наразилась на сепаратистів, бо про оточення не повідомили. Були двохсоті, а двоє потрапили в полон. Одного з яких, волинянина Василя Демчука, жорстоко закатували.

Про запеклі бої під Дебальцевим Хоттабич згадує неохоче. Зі слів вояка, припинення вогню дотримувались лише українські військові, росіяни ж вели обстріли з важкої артилерії. Бойові командири робили все можливе, щоб втримати цей надзвичайно важливий військовий плацдарм. Та сталось так, як сталось.

Розповідаючи про війну, Хоттабич наголошує на важливості волонтерської роботи. Це ж вони, волонтери, згуртовують народ у бажанні допомогти, забезпечують продуктами, одягом, розшукують полонених та вбитих. Звичайно, ворог не очікував такої згуртованості і єдності нашого народу, переконаний наш співрозмовник. І ця єдність є великою перепоною для втілення в життя амбітних планів Путіна.

Відпустка закінчується і необхідно повертатись у стрій. Тож наш земляк знову повертається в зону АТО, щоб захищати кордони України.

«Відпустка закінчується, а війна ж не закінчилась. Після Дебальцевого можливий новий наступ, тож повертатись необхідно. Я готовий воювати за свою землю і я за неї воюю», - підсумовує Хоттабич.