Нагадування про те, що у Луцьку збиралися монархи всієї Європи, музика часів перемог над москалями та ікони, написані на ящиках від набоїв: унікальне дійство організували у рамках Ночі Музеїв у Луцьку. Про це повідомляє Інформаційне агентство Волинські новини.

Культурно-мистецький проект «Вірність землі і преданіям…» у рамках міжнародної акції «Ніч Музеїв - 2015» презентували у ніч з 18 на 19 травня у Художньому музеї міста Луцька.

На початку дійства коротку екскурсію оновленим приміщенням Художнього музею провела присутнім його директор Зоя Навроцька. Вона розповіла, що унікальну колекцію, представлену у першій залі, могли знищити 1939 року, якби не юний працівник історичного музею, Анатолій Дублянський, у майбутньому митрополит. Зоя Навроцька повідомила, що нині колекція поповнюється творами, що дарують митники, які перешкоджають контрабанді шедеврів закордон. У залі історичного портрету зібрані зображення магнатів, найзаможніших людей з роду Радзивілів. Раніше у такому залі палацу магнатів висіло до 300 портретів і маленькі нащадки роду боялися проходити приміщенням під суворими поглядами предків. Зібрані у музеї і твори 19-го століття, перлиною серед яких є оригінал картини Івана Айвазовського. У одній із зал розташовується колекція творів луцьких художників, на яких, зокрема, можна побачити, як виглядало місто у 1930-их роках.

Зі слів Зої Навроцької, сьогодні такий показ картин став можливим за сприяння Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк», який закупив багетні рами загальною вартість 10 000 гривень для картин луцьких художників, таких як. Шишко К.М, Якубек К.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

Після огляду музею дійство продовжилося спільною братською молитвою у церкві Івана Богослова, де свого часу молилися предки лучан і був хрещений Дмитро-Любарт. Митрополит Луцький та Волинський Михаїл зазначив, що завдяки музеям ми пам’ятаємо ті цінності, які надихали наших предків. Це говорить про те, який ми народ і що нас об’єднує з Європою. Він зауважив, що з Європою українців об’єднують, перш за все, християнські цінності та віра. Владика наголосив, що присутнім варто усвідомлювати, що вони перебувають не просто у храмі та музеї, а в другій столиці Євросоюзу Луцьку. Своєю чергою, Михаїл зазначив, що від лучан залежить, чи буде місто європейським, чи просто одним із міст. Він відзначив, що Луцьк – прадід Євросоюзу, тому що тут збиралися монархи країн Європи, а князь Володимир (прадід «тестя Європи» Ярослава Мудрого) народився на теренах сучасного Іваничівського району. Михаїл закликав присутніх розбудовувати Луцьк та вірити, що тут буде столиця ЄС і все робити для того.

Михаїл звернув увагу на те, що всі бачили портрети Радзивілів, але ніхто не бачив подібних портретів мерів Луцька, а в міськраді висять лише невеликі фото «не мерів, а малоросів». Владика також звернувся до заможних людей, аби ті мали вдома власні портрети на повен зріст, аби згодом їхні онуки проходили кімнатами під поглядом пращурів. З його слів, до музею варто ходити не споглядати, а надихатися, черпати силу та енергію, а в храмі отримувати благословення на подальше щасливе життя. Він закликав присутніх думати не про те, що їм дала Україна, а про те, що вони лишили для України та вічності.

 

 

 

 

Під час молитви священики освятили ікону покровителя міста Святого Миколая зображеного на фоні камуфляжу та просили, щоб за його молитвами Господь беріг містян від усякого лиха та напасті.

Кобзар та бандурист, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко зазначив, що у церкві також є нещодавно написана Олександром Клименком ікона Волинської Богоматері, список з оригіналу, що зараз знаходиться у музеї у Києві. Відтак, спільний духовний бенкет, або ж «благородний соймик» розпочали із молитви до Богородиці у виконанні музиканта. Серед давніх мурів церкви Івана Богослова пролунав також кант, слова якого роздали усім гостям дійства. Йдеться про збережену з 16-го століття пісню до святого Миколая, яку спільно виконали усі присутні.

 

 

 

Після завершення духовної частини вечора, учасники дійства піднялися нагору, де перед входом до Художнього музею, поблизу меморіальної таблички, присвяченої Івану Виговському, Тарас Компаніченко нагадав, що братчик Козацького стрілецького братства Сергій Климчук загинув на сході, а ще нещодавно той говорив з ним у щасті про те, що вони ще заспівають разом у Луцьку. Нині на варті стояли його побратими, а згадуючи усіх борців за українську землю, зокрема гетьмана Івана Виговського, який отримав блискучу перемогу над москалями під Конотопом, пісню за утримання його перемоги сучасниками виконав Тарас Компаніченко. Також він зачитав актуальний і сьогодні фрагмент маніфестації запорозьких козаків до європейських правителів, датований 1658 роком. По завершенню вшанування борців за волю України та славетних звитяжців урочистий залп із гармати дали представники Козацького стрілецького братства.

 

 

 


Продовжилося дійство у приміщенні музею, де лунали вітання з нагоди Міжнародного дня музеїв на адресу працівників Художнього музею міста Луцька та його директора Зої Навроцької, яка, до слова, цього дня святкувала день народження. Вона зазначила, що закладу складно працювати без допомоги благодійників та друзів, адже він потребує матеріальних ресурсів. Вона згадала людей, яких можна визнати справжніми друзями музею, адже вони допомагають йому здобувати нові вершини. Так, Віктор та Леся Корсаки створили у Луцьку Галерею сучасного мистецтва, а завдяки Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» та заступнику голови правління Ірині Констанкевич у приміщенні універмагу почала діяти виставка кованих скульптур майстра Віктора Семенюка.

 

 

 

 

 

 


Художниця Тетяна Мялковська подарувала музею картину учасника АТО, яку той виконав під час медико-психологічної реабілітації. Виставки робіт бійців презентуватимуть у Варшаві та Брюсселі. На картині, яку подарували музею, зображені могили бойових побратимів солдата та калина як символ крові, що проливається за Україну.

 


Тарас Компаніченко представив свого друга Олеся Клименка, який реалізував себе як іконописець, а цього вечора з іконами, написаними на дошках ящиків від набоїв, що побували на передовій, збирав кошти на потреби першого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова.

Художник розповів, що усе розпочалося як арт-проект, після виставки в одному з музеїв, де ікони купили для одного з добровольчих батальйонів. Під час відвідин батальйону митці побачили чимало ящиків з-під набоїв та вирішили написати ікони на них. Митець пояснив, що ікони символізують перетворення смерті в життя, адже те, що несло у собі смерть (набої), тепер несе життя, адже Ісус Христос є життям. Наразі 70% від суми, яку отримають внаслідок продажу, спрямують на потреби мобільного шпиталю. Попри те, що вартували роботи від 300 до 900 євро, знайшлося чимало покупців серед заможних лучан. Багато хто з них вирішив одразу подарувати ікони музею.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ініціатор створення першого мобільного шпиталю, урядовий уповноважений з питань етнонаціональної політики Геннадій Друзенко розповів про те, що медиків вирішили об’єднати ще під час революційних подій у Києві, а після Іловайська з’явилася жахлива статистика цієї війни: кожен третій український поранений не вижив (під час Другої світової війни помирало 20% поранених бійців, а сучасний стандарт НАТО становить лише 3% ). Відтак, вирішили організувати повноцінний мобільний шпиталь. Наразі заклад є найгнучкішим медичним підрозділом на сході, адже може швидко переміщуватися. Так, завдяки судинним хірургам закладу шестеро бійців змогли обійтися без ампутації кінцівок після виходу з Дебальцевого. Окрім допомоги пораненим, лікарі займаються диспансеризацією військових, тренінгами військових з надання першої медичної допомоги та роботою з місцевим населенням. Кваліфікована медична допомога, зі Геннадія Друзенка, стала одним з найпереконливіших аргументів на користь того, що потрібно бути разом з Україною. З його слів, наразі 1783 пацієнти отримали допомогу у мобільному шпиталі, 1191 – терапевтичну, 72 – хірургічну (включно з протезуванням судин).

 


Під час музичної частини заходу Василь Лютий та Тарас Силенко спільно з Тарасом Компаніченком виконували твори духовного спрямування, козацькі думи та інші епічні твори, а Василь Лютий подарував лучанам пісню «Меч Арея» у власному виконанні (він є автором пісні, що стала відомою завдяки гурту «Тінь сонця»).