Нововолинець Артем Федецький відповів на декілька питань перед фіналом Ліги Європи, - пише БУГ.

– Артеме, після півфінального матчу вашого «Дніпра» з «Наполі» минув тиждень. Емоції вже вляглися? Уже вірите в те, що їдете до Варшави?

– Так, звичайно. Уже приходить розуміння того, що зробили. Перед першим матчем ми десь перенервували, але готуючись до відповіді, зробили висновки. У поєдинку в Києві усі побачили інший «Дніпро». Ми діяли більш впевнено, контролювали м’яч, і загалом закономірно пройшли у фінал.

– Після матчу з «Наполі» сталося те, що ледь не перекреслило всі старання команди. Фани побігли на поле, і добре, що обійшлося без інцидентів…

– Я розумію їх. Можливо, за нормами ФІФА, УЄФА це трошки неправильно. Є правило, що коли вболівальники вибігають на футбольне поле, то вже порушення. А тут кілька тисяч вибігли… Мені просто здається, вони хотіли ось цей історичний момент разом з командою відсвяткувати.

– Є така традиція, що переможці привозять кубки в свої рідні міста. Шевченко, коли виграв Лігу чемпіонів, то приїхав до рідного Києва з трофеєм, Тимощук був у Луцьку із Кубком УЄФА. А ви, якщо виграєте у «Севільї», до Луцька повезете кубок?

– У Луцьку вже був Кубок УЄФА. Справді, Тимощук, коли перемагав, вигравав із «Зенітом», то привозив. Я не міг привезти свого часу, коли «Шахтар» вигравав, адже, можливо, не такий великий був мій особистий внесок у ту перемогу. Зараз у мене є така мрія – знову привезти Кубок УЄФА на Західну Україну.

– Не побоюєтеся провокацій у Варшаві? Ми знаємо, що зараз в Україні вболівальники часто використовують червоно-чорний прапор. А для поляків він, так би мовити, як для бика червона ганчірка…

– Я не знаю, як там буде. Зараз важко передбачити. Якщо навіть заборонять, все одно знайдеться хтось, хто вивісить один транспарант і заборонені символи. Не знаю. Для мене от в Україні червоно-чорний, жовто-блакитний – це символи українського народу. Як там у Польщі буде, достеменно не можу знати, та й готуватимемося суто до матчу. Мені здається, що там кардинальних порушень не буде з боку наших вболівальників. Вони все розуміють. І вважаю, що й УЄФА буде до нас лояльніше ставитися.

– Ви самі з футбольної родини. Як батько привітав вас з виходом у фінал? Він, певне, розуміє, що це значить для футболіста…

– Мені зараз важко з ним говорити, адже в нього також стан ейфорії. Знаю, що він почав готуватися до поїздки у Варшаву. А з ним і багато хто з моєї родини, синочок Адріан також. Підтримка буде особисто в мене і в команди однозначно хороша. І зі свого боку, з боку команди, ми зробимо усе можливе, віддамо усі сили, щоб Кубок УЄФА ще раз приїхав в Україну.

– «Дніпро» грає ще у трьох турнірах. У чемпіонаті боретеся за друге місце. Кубок також реально виграти. І, звичайно, Варшавський фінал. Втім суто теоретично є такий варіант, що «Дніпро» не виграє нічого. Це стане для команди трагедією чи можна буде назвати сезон провальним?

– Хай там як, а сезон вже кращий за історію клубу. Так мені здається, це моя особиста думка. У мене вже четвертий рік піде в «Дніпрі». У Дніпропетровську я провів один з найдовших періодів у кар’єрі. І хай як далі буде, ми думаємо про позитив і в нас є сили, в нас є наснага, щоб поборотися за всі цілі: у нас є Кубок України, у нас є Ліга Європи. Звичайно, дуже хотіли другий рік поспіль і друге місце… Я не любитель давати прогнози. Усі підсумки будемо підбивати в кінці сезону.