У Володимирі-Волинському відбулося друге попереднє слухання справи 21-го одного бійця 51-ї бригади, яким закидають дезертирство, - пише Волинське агентство розслідувань.

Волинська громада вважає бійців героями та не розуміє, чому військова прокуратура звинувачує у зрадництві хлопців, які 10-днів перебували під обстрілами без їжі, води та боєприпасів.

Бійці та їх сім’ї пережили СІЗО, виклики до суду та допити у слідчих.

Юлія Бєбнєва, мама одного з бійців, якого зараз судять у Володимирі-Волинському, розповіла, про що говорила з військовим прокурором Матіосом та чому 51-у бригаду ніяк не можуть залишити в спокої.

«Ми особисто були на прийомі у головного військового прокурора Матіоса. Це було восени минулого року. Чому ми приїхали? Бо в Запоріжжі прокурор Івлєв почав просто безчинствувати проти наших хлопців. Були також і дзвінки матерям, і погрози дітям: якщо ви не підпишете визнання вини, ми з вами таке зробимо – і сепаратистам обіцяли віддати, і в тюрму запроторити», – пригадує Юлія Бєбнєва

Коли її сину та іншим бійцям пред’явили звинувачення, батьки поїхали до прокурора Івлєва, який вів справу бійців у Запоріжжі. Батьки вимагали пояснити, за що судитимуть їхніх дітей.

«Він мені в очі заявив: а чому вони залишилися живі, в той час коли у мене в морзі 40 хлопців лежать? Чого вони тут? Якби вони загинули, то були б героями», – пригадує Юлія Івлєва.

Вона пригадує, як уперше після полону побачила сина – він не міг їсти, весь був чорний та брудний.

«Мені не потрібен мертвий герой, мені потрібен живий син», – каже мати.

Юлія розповідає, що коли вони дізналися, що бійці з 51-ї в оточенні, то відразу звернулися у військкомат. Звідти комісари дзвонили у Генштаб з проханнями допомогти солдатам, а чули у відповідь, лише що це неможливо – туди, де «затисли» хлопців з 51-ї, ніхто не може дістатися.

«Вони були в оточенні між Росією і ополченням. Ми просили , щоб їм скинули хоча б води, не кажучи вже про їжу, і хоч снаряди якісь, щоб вони могли відбиватися, а нам сказали – нема як», – каже Юлія Бєбнєва. За 10 днів перебування під постійними обстрілами хлопці їли змій, пили росу та молилися в окопах. У них був наказ, за яким вони не мають права відстрілюватися.

«Вони почали нам дзвонити, після того як спалили їхню техніку, мені син дзвонив і прощався зі мною. Я йому кричу – синку! ти маєш бути живий! Він прощався зі мною – сказав, що може не подзвонить більше. Я не змогла б жити без нього. Всім мамам тоді дзвонили сини і просили пробачення за все», – зі сльозами на очах пригадує мати бійця. Каже, що й сама не знає, як пережила той момент.

Коли ж хлопців повернули в Україну та почали судити, завдяки допомозі київських друзів, Юлія Бєбнєва з іншими батьками поїхала на зустріч до головного Військового прокурора України Анатолія Матіоса. «Я сказала, що ми приїхали жалітися на запорізького прокурора, бо він казав, що на нього йде тиск від Матіоса. Ми хотіли розмовляти з Генеральним прокурором України. Матіос не виправдовувася, бо не мав що сказати – це була правда»,- каже Юлія Бєбнєва.

Жінка каже, що хлопців судять «не без допомоги» вищого військового керівництва. Вона вважає, що судилище над бійцями 51-шої бригади – ініціатива головного військового прокурора України Анатолія Матіоса та генерала Анатолія Пушнякова. Історія з останнім тягнеться ще від Волновахи.

«Чому хлопців так «чіпляють»? Ви всі пам’ятаєте розстріл під Волновахою, коли наших хлопців просто вивезли з полігону і розвезли по блокпостах. Мені син телефонував з блокпоста (він на іншому стояв слава Богу), і розповідав, що їх посадили на блокпост під Донецьком машини не пускати», – пригадує Юлія Бєбнєва.

Інших же хлопців тоді повезли на блокпост під Волноваху. Всіх їх витягли з дому, і вони ще не розуміли, куди їдуть.

«Я коли ввімкнула телевізор і почула про Волноваху це був шок. Мій син же теж десь там стояв , він навіть не знав , на якому блокпосту. Я побачила по телевізору поле трупів і почала очима шукати, є там мій син чи ні. І поки ввечері він не віддзвонився, я думала що це все»,- каже Юлія Бєбнєва.

Після розстрілу блокпоста під Волновахою на базу у Дніпропетровськ до бійців приїхав генерал Пушняков. Матері солдат зірвали з нього погони.

«Тоді генерал Пушняков сказав «Я 51-у бригаду… Вони у мене кров’ю вмиються за це». І почалося. Розкидав наших хлопців маленькими групами. У хлопців з нашої батареї забрали розвідника і навідника. Їх тоді 50 людей кинули на кордон російський з 10-ма бронежилетами. Коли хлопці приїхали, там стояла 24-а бригада, то ті їм кажуть хлопці, ви куди-голі босі приїхали? Ви що, гарматне м’ясо?», – каже Юлія Бєбнєва.

Мати солдата розповіла, що завдяки зусиллям активістів запорізького прокурора Івлєва зняли з посади, зараз триває слідство у його справі.

«Ті слідчі його, які наших хлопців катували морально, зараз в АТО відправлені – і там їм місце. І кожен прокурор, який піде проти наших хлопців і буде їх карати – він буде або в АТО, або під слідством. Ось вам моє материнське слово. За що судять хлопців? За те, що вони вижили?» – підсумувала Юлія Бєбнєва.