У Луцьку по дорозі до одного із медико-діагностичних центрів з автомобіля висадили рівнянина Олега Года і його сина-інваліда – Павла. Машину, яка належить особливому хлопчику, луцькі ДАІвці забрали на приватну штраф-стоянку. На руках із малечею, який страждає на ДЦП, батько 3 години «ловив» водіїв, які б зголосилися завезти їх назад у Рівне. Автівку в родини конфіскували за спонтанний борг. А ще звідкись «намалювався» документ про те, що машина стала належати не дитині, а його батьку. Про свою проблему чоловік розповів кореспонденту ERVE.UA.

Родина Год із 1996 року проживає у Рівному в комунальній квартирі старого будинку, по сходинках якого не завжди легко піднятися. Подружжя Олег та Алла мають чотирьох дітей, двоє з яких – інваліди. Аби забезпечити малечу належними умовами проживання, голова родини вирішив придбати будинок, де буде комфортно проходити часткову реабілітацію лежачому сину, дитині-інваліду групи 1а, який страждає ДЦП, Павлу Году.

Як розповідає пан Олег, його «підставила» ріелторська фірма. Договір купівлі-продажу будинку одного дня виявився недійсним, і замість того, аби повернути сплачені за будинок кошти, банк повідомив родині про величезний борг, який на сьогоднішній день становить близько 3,5 млн. гривень. Керівником агентства нерухомості «Атон», до якої і звернувся Олег Год, є адвокат Людмила Кукла. Наразі на її ім’я журналісти відправили запит на інформацію, оскільки жоден із вказаних номерів телефонів даної фірми не відповідає.

Автомобіль дитини-інваліда став «власністю» батька

Паралельно боргу на родину «звалилася» ще одна халепа: транспортний засіб Павла Года «випадково» став власністю його батька.

У 2006 році дитині-інваліду Павлу подарували спеціальний транспортний засіб – автомобіль «Opel Vectra», в якому батьки можуть возити хлопчика на лікування та реабілітацію. Благодійниками родини стали віруючі з Німеччини. Те, що машина належить виключно Павлу, і ніхто не має права продавати її, передавати або чинити інші дії, доводить низка відповідних документів.

Попри це, 3 березня 2015 року Олег Год отримав повідомлення, що транспортний засіб належить йому. Виконавча служба надіслала лист, у якому сказано, що транспортний засіб буде арештовано.

«Після цього я одразу ж, 4 березня, прийшов у виконавчу службу, і виконавець Ольга Якимець сказала, щоб я приніс їй довідку з Собесу про те, що транспортний засіб не є моєю власністю, із Сантодору про те, що машина належить Павлу Году та інші… Я усе приніс, і вона зазначила, що «можете їздити, ми ці всі документи переглянемо, підпишемо, і машину з розшуку знімуть», – розповів Олег Год.

6 червня батько повіз дитину на обстеження в медико-діагностичний центр Луцька. На одному із перехресть сусіднього міста, автомобіль зупинив старшина міліції Сергій Володимирович Кузьмич. Він і висадив лежачу дитину-інваліда разом з батьком із транспортного засобу.

«Нас просто висадили. Я лише через три години знайшов бус, водій якого згодився мене з Павлом підвезти. Ледь добралися додому… Коли прийшов у виконавчу службу, і запитав, на яких підставах забрали машину Павла, мені повідомили, що начальник не підписав папери, бо «ви їй несли їх особисто, без офіційного листа», – розповідає Олег Год.

Чому двічі неправильно проінформували батька дитини-інваліда про правильність подачі документів – журналіст ERVE.UA чекає офіційної відповіді від Ольги Якимець. 

У Луцьку машина Павла Года стояла на приватному штраф-майданчику?

Упродовж 5-ти днів машина дитини-інваліда стояла на штраф-майданчику Луцька. Щоб забрати автівку, батьку Павла довелося витратити більше 3 тисяч гривень.

«Я позичив кошти, щоб транспортний засіб забрати з Луцька, оформити і оплатити витрати, які від мене вимагалися. За евакуатор – 720 гривень «здерли», хоча я бачив, що машина їхала своїм ходом, і ніякий евакуатор її не віз. Ще ДАІ, чомусь, поставило машину не на свій державний штраф-майданчик, а на приватний, що на вулиці Ківерцівський, 34. Там за добу мені «капало» по 144 гривні», – сказав Олег Год.